"Розмова з нардепом" ((с) мій)

Щойно побалакав з чинним депутатом від опозиції на тему того, що "після того, як вчора, за словами лідерів опозиції, відбувся державний переворот, громадяни вимагають від лідерів опозиції оголосити себе владою - тож підтримайте таке звернення громадян до лідерів; це необхідно, оскільки без депутатської підтримки таке звернення на Віче не може бути озвучене-проголосоване". Ось моя версія такої вимоги, до слова: https://www.facebook.com/pavlodzik/posts/470519806393148

За дослівність, звісно, не ручаюсь але передаю загальну логіку обговорення.

- Але ж, - каже депутат - оголосити себе владою ще не означає стати нею.

- Розумію. Але хіба є инший спосіб взяти владу, коли відбувся державний переворот? Слова про переворот не мої, це заявлено фракцією "Батьківщина"!

- Ну... - каже депутат - Це була тільки така оцінка... Не всі ж погодяться... Я думав, може ви знаєте якийсь легітимний спосіб...

- В ситуації перевороту - який може бути легітимний спосіб? Згадайте - під час ГКЧП Єльцин оголосив себе владою, сів в Білому Домі - народ прийшов на захист, частина армії підтримала, ГКЧП посипалось.

- Ну... - каже депутат - Єльцин же був владою... законно обраним... Законний орган влади проти оголошеного иншого...

- А ви? В той час, коли більшість антиконституційним чином приймає антиконституційні закони - це переворот і хтось повинен взяти на себе відповідальність.

- Ну... - каже депутат - Як же це можливо... Хіба референдум...

- Як-як... Ми у Києві вийдемо на захист нашої законної влади. Люди у Львові прийдуть під військові частини з вимогою признати проголошену владу - а служать то там, здебільшого, такі самі наші. Облради на заході признають - так само, як в 2004-му признали Ющенка ще до інавґурації. Навіть якщо регіонали привезуть в Київ 100000 прибічників - нас все’дно в рази більше.

- Ну... - каже депутат - Ющенко ж не оголошував себе...

- Оголошував! В перший же понеділок після голосування - оголосив себе вибраним президентом і зачитав присягу в ВР (при вимкненому мікрофоні і без присутности більшости - але все ж).

- Ну... - каже депутат - Через рік у нас будуть вибори і тоді можна буде... Хоча буде тяжче, ніж в 2004-му... Ну, я можу завтра запитати у лідерів опозиції.

- :-))) Та я знаю відповідь наперед. Питати нема сенсу - треба вимагати. Багато людей настроєні рішуче - але ми не можемо нічого зробити без рішення лідерів. Тому я й пропоную вимагати від них, щоб взяли на себе відповідальність. Тому й прошу вас підтримати це звернення до лідерів.

- Ну... - каже депутат - Якщо люди переконані в иншому, то вимагати від них - неконструктивно.

- Даруйте, але чого ж ми стоїмо на Майдані вже два місяці? Ми ж явно вимагаємо від Януковича того, що суперечить його переконанням. То який сенс?

Словом, я все розумію - і ризики розколу України у випадку "нелегітимної" зміни влади, і особисті ризики депутатів (яких запросто можуть оголосити заколотниками - але ж оголосити, як слушно було зауважено опонентом, це ще не означає...), і свій особистий ризик у разі виходу на захист "своєї" влади. Не розумію одного - навіщо народний депутат гаяв час на всю цю розмову зі мною? Закруглитись бо можна було куди скорше.