Улюблений весняний вірш

"В эту зиму с ума
я опять не сошел, а зима
глядь и кончилась. Шум ледохода
и зеленый покров
различаю - и значит здоров.
С новым временем года
поздравляю себя
и, зрачок о Фонтанку слепя,
я дроблю себя на сто.
Пятерней по лицу
провожу - и в мозгу, как в лесу,
оседание наста.

Дотянув до седин,
я смотрю, как буксир среди льдин
пробирается к устью. Не ниже
поминания зла
превращенье бумаги в козла
отпущенья обид. Извини же
за возвышенный слог;
не кончается время тревог,
но кончаются зимы.
В этом - суть перемен,
в толчее, в перебранке Камен
на пиру Мнемозины."

Иосиф Бродский.

Про слова

Дотримуюсь думки, що слова "жид", "москаль", "кацап" і "хохол" в сучасній мові є образливими і, відтак, неприйнятними в публічному просторі.

Але всі ці слова є в нашій історії і в нашій мові - тому категорично не слід в догоду сраній політкоректності заміняти їх на щось инше в історичних літературних творах.

Василь Шкляр - в зв’язку з відмовою від Шевченківської премії - молодець!

А всі ці фельдмани-красовицькі (blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/avecfeldman/a33207, bank-ova.livejournal.com/82070.html), які підняли сморід щодо роману Шкляра - просто свині. Безвідносно національности. Табачника їм в дупу.