О!

Apr. 2nd, 2014 12:10 pm
Вчить Максим: https://www.facebook.com/muzamax

"Повільно - значить, плавно. Плавно - значить, непомітно. Непомітно - значить, швидко."
"Правды надо хотеть как хлеба, а не как мороженого."

http://yakov-krotov.livejournal.com/1811477.html
"...Потім виявилося, що дзядзьо мав дві таємниці. Перша така, що він не був моїм кровним дідом. А друга - що він був у дивізії «Галичина», але зробив усе для того, щоби ніхто про це не знав. Навіть я, якому він розповідав усе, що знав про світ. Не все, виявляється. Якщо про кров я розумію, то про замовчування дивізії – ні. Адже мені розповідали усе інше небезпечне, адже я би не налякався, я б його зрозумів.

Мабуть, через це непроговорене вчасно мені настільки близька і дорога 14 гренадерська дивізія зброї СС "Галичина". Я дуже розумію вибір тих тисяч наших хлопців різного віку, які стали добровольцями. І те, що вони були добровольцями, що ціла та дивізія була добровільною, викликає особливу повагу.

Ми ніколи не можемо знати, у якому часі ми перебуваємо, кому ми служимо, за що ми боремося і вболіваємо, що ми витворяємо, що ми вибираємо, заки не промине якийсь час і наш час буде якимось чином оцінено. Будь мудрий в такому разі…

Те, що так звана співпраця поневоленого народу з одним із гравців, які гралися долею поневоленого народу, через кілька років виявилася засудженою на зневагу, є випадковістю. Якби щось повернулося інакше, то засудженим міг би стати протилежний табір, з яким наївно або бездумно співпрацювали інші з того ж поневоленого народу...

...Отож, завжди можна апелювати до того, що була тотальна мобілізація. Натомість дивізійники залишають за собою найбільшу гідність – добра воля, добровільність, власний важкий вибір, право на шанс і право на помилку. Навіть скрутні обставини, з яких, здається, нема жодного виходу, або підліткове бажання повоювати є поважним аргументом...

...Товаришам мого дзядзя також не треба нічого. Жодних пояснень. Просто варто усвідомити, що дивізія була добровільною. У цьому сенсі вона перемогла під Бродами. У липні, десь тепер."

Повністю: http://gk-press.if.ua/node/9612

Так.
Пише [livejournal.com profile] wyradhe: "...Так вот, насколько я могу судить, "правыми" приобыкли называть тех, кто хотел бы удержать действующую меру "давления сильнейших на слабейших" (в каких-то сферах) или увеличить ее (будь то правдами или неправдами и будь сама эта действующая мера оправданна, необходима или нетерпима).

А "левыми" приобыкли называть тех, кто хотел бы понизить эту меру (в каких-то сферах), и тоже - правдами или неправдами и независимо от того, насколько необходима или оправданна сама эта текущая мера. При этом ради такой цели "левые" сплошь и рядом готовы одобрить сколь угодно резкое и преступное ПОВЫШЕНИЕ этой меры в тех сферах, которые их волнуют меньше или не воспринимаются ими в качестве таковых. Например, какой-нибудь Пол Пот ради (номинально) ограждения социально слабых от частной эксплуатации социально сильными охотно идет на предоставление гос-ву и его функционеров права массово убивать граждан "по социальным показаниям". Ювенальная юстиция ради избавления слабых членов семьи от частного произвола сильных (как от неоправданного, так и от вполне допустимого) ввергает тех и других во власть намного более общественно-вредного и недопустимого в принципе узаконенного произвола безответственных функционеров. И т.д. ..."

Повністю: http://wyradhe.livejournal.com/298276.html
Він, як водиться, просто винятковий. Чергова колонка — про професійну етику («мораль ремесла», словами автора): http://gk-press.if.ua/node/9142

Вочевидь, мій захват цим текстом Т.П. пов’язаний з тим, що в ньому винятково точно передано мою власну точку зору :-) Зокрема й щодо "...ментальності більшості, для якої професія є тільки способом заробляння, а не власним місцем у вічності", якій протиставляється "...момент причетності до ремесла. Тої причетності, яка вища від політичних та інших уявлень про добро і зло. Тої причетності, коли — належачи до якогось цеху — попросту не можеш зробити чогось, що не відповідає вимогам ремесла. Коли розумієш, що перед тобою були такі особи, як Едісон, Тесла, Фарадей і ще кілька тисяч електриків. І після тебе будуть інші електрики, які не зуміють халтурити, розуміючи, до якого товариства вони належать. І так у всьому."

І на завершення — авторська інтерпретація загальновідомого анекдоту: "Записки партизана. Понеділок — ми прийшли до лісу, вигнавши німців. Вівторок — німці вибили нас з лісу. І так далі, усі дні, аж поки у неділю прийшов пан лісничий, був дуже знервований, вигнав і нас, і німців з лісу… Бо є ліс, є лісове господарство і є лісничий, який є передовсім лісничим, що відповідає за те, щоби у цьому лісі все діялося відповідно до того, як вимагають закони лісового господарства, закони ремесла."

P.S. Посилання на нові тексти Т.П. реґулярно з’являються у відповідній спільноті на ФБ: https://www.facebook.com/pages/Тарас-ПрохаськоTaras-Prochaśko/108014875908575?fref=ts
Пише [livejournal.com profile] rusanalit: "В сортах говна не разбираюсь - хорошая, звучная и запоминающаяся фраза.

Но иногда именно сортамент говна становится самым главным в жизни.

Это хорошо прочувствовали на себе итальянские и германские евреи во время Второй мировой войны.

И в Германии и в Италии у власти были фашисты, но при этом фашистский режим Муссолини относился к еврейскому населению достаточно лояльно. Что сталось с германскими евреями думаю напоминать не надо..."

З чим тяжко не погодитись, я би сказав :-(

Текст повністю: http://rusanalit.livejournal.com/1517365.html
"...або як і кожен порядний равлик обстежуєш зсередини оболонку світу..."

Це — Світлана Поваляєва: http://numo.livejournal.com/81228.html

Рідке і чисте задоволення, я би сказав.
"...Средство от троллинга известно – как только, так сразу. Как только запахло тиной, сразу обрывать общение. Личная анафема, личное отчуждение, личная люстрация. И не надо бояться, что тем самым окажешься в одиночестве. Тролль – не партнёр по диалогу. И не предмет по изучению..." - http://yakov-krotov.livejournal.com/1463869.html

Так!

"...Если нам кого-то рекомендует христианин, тоже ясно – будет шалтай-болтай, ни рыба, ни мясо, ни лампочку не ввинтит, ни поэмы о лампочке не напишет, а только целый вечер прозанудствует о пользе света..." - http://yakov-krotov.livejournal.com/1464724.html

Ну, далеко не завжди так, я би сказав, але - буває, буває...

Ех!!!

May. 31st, 2012 12:25 am
На загал, не читаю інтерв’ю наших політиків, але щось якось так вийшло, що прочитав розмову з Тарасом Чорноволом на УП - і втішився. Цитатка:

"...У нас дуже потужний, дуже великий бізнес, який є, який завжди був зорієнтований на Партію регіонів і на Януковича, він не може працювати в Росії.

Більшість з них вже можуть працювати нормально в Європі і в Америці. Якщо Янукович доведе таки до санкцій, то я готовий повірити в той анекдот про розмову, що нібито була колись в Януковича з Ахметовим. Що в якийсь момент Віктор Федорович пояснив Рінату Леонідовичу, що взагалі-то треба ділитися, тому що існує прецедент Ходорковського. А Рінат Леонідович пояснив Віктору Федоровичу, що не треба занадто нагліти, тому що існує прецедент Джона Кеннеді..."

http://www.pravda.com.ua/articles/2012/05/29/6965540/

Покажи дурню палець,.. ага-ага :-)
Мені сподобалось письмо Антиповича від першої його книги - попри те, що можливі закиди щодо певної "штучности" його текстів далеко не позбавлені підстав. Але менше з тим.

Вийшов, значить, черговий роман Антиповича - «Хронос». І - аплодую цитаті!

"...Так людство остаточно втратило моральну цноту, чи то пак залишки цієї цноти, а якщо чесно, то радше сам спогад про свою цноту, давно вже втрачену..."

Але не переймайтесь. Це він пише про доволі далеке майбутнє :-)
Черговий, як на мій смак, перл від Якова Кротова. А навіть "два в одному":

"VII ВЕК: ПОЧЕМУ ПОБЕДИЛИ АРАБЫ-2: ДУХ ПРОТИВ ДЕНЕГ

Великие империи древности — странные создания. Друг друга они никогда не побеждали, зато их периодически побеждали всякие дикие, необученные, нецивилизованные народы. Маленький пример — завоевание Святой Земли евреями. Пришли из пустыни, набросились и завоевали куда более цивилизованные народы...

...Арабы завоевали и ту же Персию, и Египет, и далее везде. Если бы Египет завоевали евреи, это было бы печально (для египтян), но солидно. Однако, арабы! Трусливые, глупые, не умеющие воевать (так о них отзываются евреи, а с евреями, включая автора этих строк, не надо спорить). Завоевали тех, от кого позорно сбежали евреи, празднующие этот позор как главный праздник — Пасху.

Арабы, правда, не завоевали Константинополь. Его завоевали турки. Вы видели этих турков или турок, неважно? Быть завоёванными турками смешно, это как если бы Москву завоевали штукатуры и грузчики...

Великолепные подготовленные армии, хорошо оплачиваемые (да-да, поражения терпели не только плохо подготовленные и плохо оплачиваемые) вновь и вновь терпели от «орд», «полчищ», «дикарей»...

Вновь и вновь летописцы — римские ли, византийские — отмечают, что причиной победы варваров было истощение государственной казны. Только вот у варваров вообще никаких денег не было. Они воевали совершенно бескорыстно — во всяком случае, на первых, самых продуктивных этапах...

НАУКА ЖИВАЯ И НАУКА МЁРТВАЯ

...Словечко «репрезентация» – это современный вариант слова «надстройка». Экономика — база, а жизнь — вера, любовь, творчество — это надстройка. Таков был этот взгляд на мир ещё полвека назад, теперь он лишь изменился. Экономику отодвинули на второе место, она сама стало производным, а на первое поставили концепцию «власти». Так марксизм деградировал до бандитизма, и деградация эта была неизбежна — как неизбежна была деградация экономики, организовывавшейся по Марксу.

Любовь — репрезентация власти. Вера — репрезентация экономики. Жизнь — репрезентация смерти. Изучать репрезентации не грех, но всё же небытие первично, смерть первична, а жизнь и бытие — лишь их репрезентации, надстройки. Вот философия марксизма..."

Повністю: http://yakov-krotov.livejournal.com/1409755.html
"Фахівці Роспотребстандарту заявили, що склад українського сиру не відповідає російським нормам. Зокрема, у його складі відсутні: керченська протока, літакобудівний завод Антонова, НАЕК «Енергоатом» та українська ГТС разом з п`ятьма газосховищами..."

Валерій Димов: http://www.unian.net/ukr/news/495610-ukrajina-rosiya-naslidki-sirnoji-viyni.html
Дуже змістовно і людяно, як на мій смак:

"...- Такого рода акция в храме – святотатство?
- Эта конкретная акция святотатством, с точки зрения византийских церковных канонов, не является. В святотатстве главный корень – "тать", то есть воровство церковного имущества. В данном случае никакого воровства совершено не было. Более того, если оставаться строго на формальной точке зрения, там даже не было богохульства. То есть это действительно формально молитва в храме. Способы и формы этой молитвы нетрадиционны для средней полосы России, но формально это молитва.

- Оскорбление чувства верующих вы там обнаружили?
- Я считаю, что термин «чувства верующих» обозначает некоторую фикцию, которая сочинена атеистами. В XIX веке, когда начиналась секуляризация, люди не могли написать "вера", поскольку это религиозный термин, и написали "чувства верующих". Но у верующих нет каких-то особых от других людей чувств.

- Их "не особые" чувства могут быть оскорблены такого рода выступлением?
- Да, конечно. Многих людей подобное выступление обидеть и задеть может.

- Они могут публично потребовать наказания?
- Нет! Они даже в сердце этого делать не могут, если они веруют в то, что Господь Иисус Христос – Спаситель. Если они в это не веруют, тогда, конечно, реакция может быть самой людоедской и зубодробительной. Но если у человека есть хоть какой-то настоящий опыт встречи с Христом, с Царством Небесным в этом мире, он понимает, что желание отомстить, наказать – сатанинское,.."

Повністю: http://yakov-krotov.livejournal.com/1387595.html
Трохи зацитована вже цитата - але від цього вона не робиться гіршою, як на мій смак.

"— Вы омерзительные жирные лицемеры. Вы делаете вид, что защищаете орков от установленной вами же власти, а на самом деле просто расстреливаете их с воздуха, чтобы было чем скрасить новости...

— О чем ты, душенька? Внизу, у орков, царит зло. Оно там было всегда, много веков. И они замазаны в нем все без исключения. Можно любого чпокнуть с высоты, и не ошибешься — по ним любой удар точечный. Действительно, мы вмешиваемся, только когда у нас есть... Хм... Своя повестка дня. Но все равно это лучше, чем если бы мы не делали вообще ничего. Так что никаких моральных проблем тут нет..."
"...Библейский Онан был святой человек – не хотел спать с нелюбимой женщиной. Этим и отличается от своих последователей – как Толстой от толстовцев, как Коммун от коммунистов (что? не было никакого Коммуна? откуда ж они взялись?…).

То ли дело мы, грешные, глядящие на женщину с вожделением. Менее всего мы хотим любить эту женщину или любую женщину. Нас интересует самый изысканный (и, подчеркнём ещё раз, дешёвый) вид разврата – «прелюбодеяние в сердце». Иисус потому не пользуется популярностью (в отличие от христианства), что неспособен удовлетворить этот спрос. Он предлагает любить реально, а для этого нужно прежде всего,ещё до самой любви, не разглядывать женщин, а стать мужчиной. Не в том смысле, в каком это слово употребляют, зазывая служить в армии или предлагая проститутку, а в настоящем. Вот настоящего-то мы и боимся.

С любовью как со свободой. Свобода начинается с отказа жить иллюзиями, с осознания невозможности выбирать из фикций. Так и любовь близко, когда человеку надоедает разглядывать порнографические журналы (а ведь там какой выбор!) и хочется видеть её – одну, но реальную..."

Повністю: http://yakov-krotov.livejournal.com/1381299.html
"...Хорошо быть на Поклонной горе Кургиняном — полные штаны адреналина, орешь, слюной плещешь, а санитаров поблизости нет. Именины сердца..."

Виктор Шендерович: http://www.ej.ru/?a=note&id=11756
А просто так.

"Read more... ) І ще я йому сказав таке:

— Ти все правильно говориш. Я майже в усьому з тобою погоджуюсь. Але ось ти кажеш: слабкі й беззахисні. А я думаю — якого хуя, отче? Якого хуя вони слабкі? І чому ти вважаєш їх беззахисними? Вони всі тут народились і тут живуть. Але поводять себе, мов на вокзалі, ти розумієш? Так, наче потяг уже подали і вони тут із усіма прощаються. І вже нікому нічого не винні, і можна все розхуячити і спалити, тому що потяг — ось він, стоїть, чекає. Ось так вони поводяться. І я не розумію — чому? Вони ж, суки, тут живуть. У цих містах. Вони тут виростали. Ходили до школи, пропускали уроки, грали у футбол. Вони тут жили все життя. Так що ж вони випалюють усе за собою? Вся ця підарня, яка пре звідусюди, яка зараз по-справжньому стає на ноги. Уся ця банківська наволоч, мінти, бізнесмени, молоді адвокати, перспективні політики, аналітики, власники, блядь, капіталісти — що вони поводять себе так, ніби їх сюди прислали на канікули? Ніби їм завтра звідси їхати? Вони ж насправді нікуди не поїдуть. Вони залишаться тут, ми з ними закуповуємось у тих самих магазинах. Які вони беззахисні, отче? Які слабкі? В них сталеві щелепи, чувак, вони загризуть тебе, коли їм це буде потрібно. Де ж їхня беззахисність? Read more... )"

Скопіпащено з повного тексту: http://lib.rus.ec/b/330811/read
Прочитав з задоволенням, однак! Дуже жива книжка, як на мій смак, хоч і описує вкрай невеселі часи...

Але не втримаюсь і від певної критики.

Мені взагалі не до душі переклади між руськими мовами, а в історичному нарисі хотілось би читати ориґінальні тексти тої епохи - ну, хоча б часом, хоча б у зносочках.

Попри цілковиту мою недопитливість, кількість поіменованих персонажів в книзі настільки велика, що не можу утриматись від запитання, сформульованого в схожому контексті шановною [livejournal.com profile] tin_tina: "Хто всі ці люди і звідки вони взялись?" Безперечно, всі вони знайомі фахівцім, але книга то - популярна...

Зрозуміло, що обсяг і "формат" цього нарису не дозволяють розкривати теми строго і з посиланнями на джерела, але часом згадка джерел видається критично необхідною. Як, скажімо, в описі наступного епізоду:

"...у грудні 1674 р. сталася ще одна дивна історія. Задумавши позбутися назавжди Січі, султан Мехмет IV відправив у Крим великий загін яничар і велів ханові йти з ними на ворогів. Хан виступив під саме Різдво, розраховуючи, що козаки на Святках поперепиваються. Він не дуже-то й помилився, тому яничари пробралися до Січі через незамкнену хвіртку (Константинополь, до речі, упав із тієї ж причини), в той час як орда оточила козацьке гніздо з усіх боків. Яничари стали поміж куренями, натовпившись так, що яблуку було ніде впасти, захопили гармати й не знали, що їм робити далі. У цей час, як оповідає історія, в одному з куренів прокинувся такий собі Шевчик. Козак відчинив кватирку і побачив, що діється. Він розбудив потихеньку товаришів, і разом вони придумали. що далі робити: кращі стрільці стали до вікон, інші мали заряджати й подавати їм зброю. Запорожці почали стріляти у щільну юрбу ворогів, так що прокинулися й інші курені. Коли яничарів від вогню поменшало й козаки вже влучали один в одного, вони повискакували у вікна і стали добивати ворогів списами й шаблями." (ст. 79)

Чи наведена історія - загальник, з яким я не знайомий по причині все тої ж загальноісторичної сірости? М-м-м-м...

Також і в наступному фраґменті - дужже би мені хотілось уточнити джерело: "...в 1675 р. Михайло Лежайський, архімандрит Спасо-преображенського монастиря (у Новгороді-Сіверському), скаржився бояринову Артамону Матвеєву: «Не відаю, за що порубіжні воєводи наших українців зрадниками кличуть...» Для нас цей лист цікавий насамперед тим, що це один з перших документів, де з’являється слово «українці» у його сучасному значенні..." (ст. 75)

А також маю питання, яке виникло і залишилось цілком відкритим в процесі читання книги: чому Галичина і Волинь залишились осторонь козацької війни, коли Петро Дорошенко гетьманив на Правобережжі впродовж 12-ти років? Автор зазначає, що в ті часи Галичина і Волинь "не відносились до України" (цитую вільно, бо згубив це місце у тексті :-((() - але ж Дорошенко воював із Польщею, а руський народ Правобережжя чувся єдиним з руським народом Галичини і Волині - чи ні? То чому не було достойних згадки спільних виступів? Не розумію...

А також дозволю собі ще просто так прогнати, ну, трішечки :-) Read more... )

І, нарешті, як тут не згадати Дімочку нашого Табачника, який також публікується в славному видавництві Folio, а свого часу висунув кандидатуру Ярослава Мудрого на перше місце в конкурсі "Великі українці". Вважаю, що він просто таки зобов’язаний опублікувати книгу "Ярослав Мудрий" в цій же серії - "Знамениті українці" ("великий" - значить "знаменитий", однозначно). Такий розвиток національної ідеї силами нашого міністра освіти, вважаю, цілком відверне він нього критику стурбованого українського суспільства.

Я серйозно!
Опрацьовуючи власні архіви, то тут то там натикаюсь на тексти цього автора - і це незважаючи на те, що спеціяльно для нього маю й осібний каталог. Але - але... Автор цей близький мені в багатьох світоглядних аспектах (попри те, що він - священик, а я - людина не релігійна), надзвичайно продуктивний і при цьому - як не дивно! - переважно ориґінальний, а часом - захоплююче точний. Словом, з того, що пише Яков Кротов, довільно вибрану як завгодно велику частину текстів можна просто не читати, а в решті - все’дно знайдуться такі перли, які можуть одномоментно змінити погляд на світ. Принаймні, мій. І - змінюють, змінюють, без жартів.

Отже, порція цитат (коричневим - це я повиділяв фраґменти, які мені особливо до душі).

Ложь

    "Ложь отнюдь не сводится к обману или, точнее, обман отнюдь не сводится к дезинформации. Самая распространённая ложь - командование. Это ложь не содержанием, а формой речи, её интонацией, модусом. Любое повеление есть ложь, потому что ни один человек не создан властвовать над другим..."


Більше цитат з Якова Кротова...
Можливо, не всі знають - Оксана Забужко не тільки (може навіть і не стільки!) письменниця, але, перш за все, філософ. Пишу це без жодної іронії, бо якщо для когось її «Польові дослідження з українського сексу» були першиим знайомством з новим автором, то для мене цей текст виявився просто таки довгоочікуваним продовженням. А початок «знайомства» поклала її робота «Дві культури», видана осібною брошурою в 1990-му році. Тоді - в пору мого захоплення філософією - цей текст запам’ятався як одна з дужже виразних, глибоких і нетривіяльних робіт. Словом, "аффтар, пеши исчо!" Але час ішов-ішов - аж поки не з’явились також цінимі мною «Польові дослідження...» Чи ж не ура?

...Словом, не вдаючись в подальшу бібліографію, наведу тут ряд цитат з текстів Оксани Забужко, які видаються мені не просто цікавими, але - значимими, а подекуди - просто надзвичайними. Звісно, у кожного свій смак. Я ж - представляю власний :-)

Докладніше...

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 08:39 am
Powered by Dreamwidth Studios