Прямо зараз по ICTV якийсь "наш" дядько розповідає про жахи російських реалій в Криму і в самій Росії - старанно копіюючи інтонації і пропагандонські прийоми Дімочьки світ Кісєльова. Ось він, значить, ідеал для наслідування? Тьху!

Дядько цей, думаю, просто тупий - його метод не буде ефективним в Украіні і навряд чи може може бути високо оціненим навіть з позицій "чистого мистецтва агітації". То й ну його.

Як, натомість, агітувати східняків - маю жирну ідею. Пропоную організувати Фонд допомоги Росії - цілком по-серйозному - і почати в колорадських реґіонах збирати гроші на цілком конкретні речі:
- допомога кримчанам;
- підтримка російського населення Ставропілля. Дону і Кубані, яке поступово виживають з родинних гнізд кавказці;
- підтримка російського населення Сибіру, який тихим сапом колонізують китайці;
- і т.д. і т.п.

Оце була би бімба, нє?

"ЄС вийшов на новий рівень стурбованості діями Росії" - http://www.unian.ua/politics/907591-es-viyshov-na-noviy-riven-sturbovanosti-diyami-rosiji.html
Дві сьогодніші новини:
- антитерористична операція в Слов’янську захлинається, оскільки нема високої санкції на використання бронетехніки: http://news.liga.net/news/politics/1345680-snbo_otkazalsya_vvesti_chrezvychaynoe_polozhenie_na_vostoke_ukrainy.htm
- щойно Турчинов оголосив про широкомасштабну операцію із задіянням армії: http://www.unian.ua/politics/907336-rnbo-rozpochne-krupnomasshtabnu-antiteroristichnu-operatsiyu-iz-zaluchennyam-armiji.html

Таке враження, що в найвищому державному керівництві йде серйозна внутрішня тяганина з приводу задіяння/незадіяння в сьогоднішній ситуації на Сході належних силових засобів.

Дотичне до цієї теми: питання про антикорупційні закони і повноваження антикорупційного бюро. Знайомий з бюро казав, що саме Турчинов, за його інформацією, має волю до впровадження реальних антикорупційних механізмів. Попри це - питання поки буксує :-(

От мені й цікаво - хто конкретно в нашому керівництві виступає проти силових рішень на Сході (і проти антикорупціних важелів)?

Страшенно хочеться знати ці імена.
В пилу сьогоднішніх перипетій ніхто так досі і не думає над тим, як нам облаштовувати майбутній кордон з Китаєм. І як будемо боронити наш прикордонний Сургут. Не кажучи вже про Зелений Клин :-(((
"В случае аннексии Россией Крыма Вашингтон не признает ее, и против России будут приняты дополнительные меры. Об этом в воскресенье заявил заместитель советника президента США по национальной безопасности Тони Блинкен..." - http://censor.net.ua/n274945

Иншими словами (якшо все так), США не мають наміру виконувати свої гарантії згідно Будапештського меморандуму.
Цілком солідаризуюсь з (ж)"опами" на рахунок вчорашнього у ВР - це державний переворот. Але згадаймо 1991 - окрім ГКЧП там був Єльцин у Білому Домі, до якого й прийшли захисники.

У нас же, раптом, маємо тільки "одну сторону медалі" - переворотчики є, а от тої сторони, яка готова взяти на себе відповідальність за збереження держави - поки що катма. І все говорилово зі сцени з приводу того, що "це державний переворот" - просто говорилово :-( Так само як і громадські медитації на тему "нічого не сталось", "всіх не посадять" і "гуртуймось".

Можливо, (ж)"опи" роздупляться сьогодні або в неділю - дай Боже! - але якщо ні?

Ситуація, по-моєму, змінилась кардинально - і мирні пікетування вже "не канають", і Майдан, який був до вчора, тепер починає виглядати іграшкою (можливі й инші епітети). Так куди тепер виходити зі зброєю - та хоч би з бруківкою і "молотовим"! - на захист Конституції? Де окопався наш уряд?
Питання не так в особистому ризику, як в сумірності ризику з результатом — адже перспектива бути схопленим і переданим міліції силами "свідомих мирних громадян" видається просто безглуздою :-(

"Опозиція" відверто злила сьогоднішнє голосування — не було навіть натяку на реальний парламентський спротив, дивіться самі: http://www.youtube.com/watch?v=Gx0Dx75bbQk&feature=youtu.be&t=4m29s

Відтак, попри крики про "повалення конституційного ладу", ніхто з "опів" не очолить реальний спротив.

А якщо не "опи" — то хто?

Ось списочок того, що понаприймали сьогодні:
http://gloria-ma.livejournal.com/298596.html
https://www.facebook.com/pavlo.podobed/posts/10202631247478933

Тут ще не згадано про два роки цуґундеру за "виправдання злочинів фашизму і його прибічників". Привіт сучасним "бандерівцям"!
З діялогів на Майдані.

- Хлопці, хочете чаю?
- Ні, ми хочемо крови. Прямо тут - ворожої крови, стаканчиками.
Пише [livejournal.com profile] wyradhe: "...Магазины перепугались, отказались от книги и отправили ее обратно издательству, обосновав это "публичной претензией"... Свободолюбивая пресса обвиняет по сему поводу магазины и этих коллег в "коллективном страхе и нежелании «связываться», которые к нам вернулись"... Между тем здесь, пожалуй, нет ни того, ни другого. Дорогу грузовику уступают не из вежливости.

...Определять подпадание той или иной информации под эти пункты могут предварительно прокуратура и роскомнадзор (рекомендательно - еще, видимо, и ФСБ), а окончательно - только суд. И все - только по ревправосознани. и нравственному чутью - самих себя и привлекаемых экспертов.

Но если прокуратура, начав проверку информации про литовский флаг по ст. 436, ее тут же и не закончила, а продолжила - то, значит, какие-то возможности подпадания этой информации под список в ст.5 закона 436 ею просматриваются. А раз так, то пусть издательство и отдувается, если захочет. А магазинам-то это на что?"

Повністю: http://wyradhe.livejournal.com/299279.html (чимало букв!)
Впродовж тижня я згубив аж дві прекрасні нагоди нахапати по голові від наших доблесних міліціянтів - під Святошинський відділок приїхав, коли активна фаза єднання народу з міліцією вже закінчилась, а з Майдану пішов учора задовго до початку змістовної частини акції. Напевне, дається взнаки вроджена хитрість :-) І не жалкую! Бо був би сенс буянити по-справжньому, якби там чи там зібралось, скажімо, по пару тисяч люду (копієчна цифра, як для Києва!) А так - тільки набивати ґулі і опускати руки.

І там, і там, як розумію, було по кілька сотень небайдужих. Але чи можуть щось зробити кількасот чоловік? Можуть! Кілька сот чоловік під час судового засідання в резонансній справі або перед входом в прокуратуру під час зустрічі з адвокатів з прокурорськими - це, здається, вже арґумент, який заставить наволоч задуматись, а порядним людям, якщо раптом такі є серед прокуроських - додасть снаги.

А кілька сотень активістів з квітами (в кожному букеті має бути парна кількість, звісно ж!) біля дверей приватного помешкання якої-небудь судді Ніхуєнкової або мєнта Розкаряки - взагалі прекрасний їм привід задуматись про сенс і тривалість життя.

Однак на судове засідання прийде, думаю, кількадесят чоловік, які, звісно, не в силах на щось вплинути в такій кількості. Але чи можуть хоч щось зробити кількадесят чоловік? Можуть!!! Кількадесят чоловік, якщо вони будуть діяти цілеспрямовано, можуть, наприклад, організувати кількатисячний мітинг - звісно, не за три дні, але за декілька тижнів, наприклад. Не кажучи вже про кількасотні відвідування Ніхуєнкової з Розкарякою.

Але що насправді роблять ці кількадесят чоловік, готові прийти на чергове резонансне засідання суду? Вони просто приходять на це засідання. А потім на наступне. А потім на акцію під міліцію чи під мерію (в числі тих самих кількадесят активістів, звісно ж, а проплачених прапороносців не рахуємо). А потім ще на одну таку акцію. А потім ще, і ще, і ще. При цьому кожна з цих акцій має практично нульову ефективність (строго кажучи, "о мале" від їх кількости), тому сумарна їх ефективність також виявляється практично нульовою.

А хто ж організовує кількатисячний мітинг (рахуємо реальних активістів, а не проплачену масовку)? А ніхто! Взагалі ніхто :-((( От і маємо оцю свою українську революційну арифметику, яка вже вона є.

Фантазую? Ні фіга не фантазую! В 2010-му взявся був сповіщати київські протизабудовні групи задля координації дій - менш ніж за тиждень зібрав на зустріч представників десь десяти таких груп і всі, в принципі, були готові до спільних дій. Чому ж нічого не відбулось? Все просто - я кинув цю справу, оскільки не знайшлось ще хоча б одної людини, готової осмислено і відповідально займатись такою координацією і сповіщенням різних груп.

Протизабудовних груп у Києві - кілька десятків. Різних протестних груп - ще, думаю, стільки ж. Неорганізованих, але не байдужих людей - взагалі немало... Можна відсунути вбік високу політику, але міліція-прокуратура-суди - дістали всіх. Відтак вибрати просте гасло, яке всі підтримають - наприклад, "Проти сваволі" - і чому ні?

Але хто готовий займатись такою координацією? Не пнутись командувати різними групами, не пнутись в "лідери" (най піаряться лідери окремих груп, це їх справа), але - координувати, тобто виясняти запити окремих груп і узгоджувати спільний вектор дії. Скромно, але цілеспрямовано. Велика робота. Тривала робота. Але - з великим потенційним профітом, на відміну від ставшого звичним ходіння на дрібні акції. Ох...
Кажуть, що реґіонали під проводом Проффесора скаженими темпами ґвалтують-розкрадають Україну, в той час як помаранчеві і крали менше, і вели себе демократичніше. Так то воно й так, але при всьому цьому, реґіонали не викликають у мене особливої ненависти і, якби був вибір, то в першу чергу я би перевішав не аби кого, але помаранчевих папіредніків. Чому? Бо регіонали просто крадуть і безчинствують, а той час як «наші» - робили, на загал, те ж саме, але при цьому ще й паскудили, умовно кажучи, наші ж прапори. А таке не пробачається.
Калєсьнічєнка ридає на УП: «В Киеве запрещают обучать детей на русском языке!» — http://blogs.pravda.com.ua/authors/kolesnichenko/5179123a1f9d6/ — і закликає батьків, які хочуть, але позбавлені можливости віддати дітей в російську школу, повідомляти йому інформацію про це. Калєсьніченка — політична проститутка, не питання, але сама по собі ця ініціятива заслуговує на увагу, я би сказав.

Батьки хочуть вчити дітей російською у Києві? Це їх право, факт. Але як у нас справи з аналогічним (щонайменше) правом батьків вчити дітей українською у Донецьку чи Севастополі? Ой, хріново... Про Севастополь, скажімо, рік тому:
http://crimea.comments.ua/digest/2012/05/21/114450.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24544094.html
- і за той рік краще не стало, як розумію.

Ех, підчепив би я за виступаючі частини тіла — і вгору, вгору! (мрії, мрії...) — всіх наших професійних патріотів, які досі так і не спромоглися ні що (або я чогось не зауважую?) на підтримку «калинової».

Тим часом, справа цілком реальна:

- зібрати інформацію про батьків, які позбавлені можливости вчити дітей державною мовою;
- представити цю інформацію в Києві — на рівні уряду в цілому і міністерства освіти зокрема;
- відмоніторити вирішення проблем.


Всі три пункти — не складні, по суті, і вимагають тільки певної наполегливости і елементарної самоорганізації групи активістів. Не розраховувати ні на бліцкріґ, ні на доброго дядю з високого кабінету — але збирати і доносити, збирати і доносити... «Лупайте сю скалу!» Рік-два-три — і проблема, по-моєму, цілком рішабельна, оскільки справа для держави копієчна, а українська мова нашим очільникам не ворожа, а тупо байдужа. Відповідно, всі необхідні рішення цілком можна вигризти у Києві, далеко ходити не треба. То чому ні?

Я, наприклад, цілком готовий брати в цьому участь. Контактувати в реґіонах, з пресою і посадовцями, вести базу даних, вести сайт (а наприклад — http://kalynovahilka.org.ua/)... Чи ще би хтось приєднався?
Чому для терміну «проституційний суд» в Україні використовують аббревіатуру КС? Парадокс...
Пише [livejournal.com profile] reznichenko_d: "25 березня, Київ, клуб "Соррібабушка". Дмитро Стус, син українського поета Василя Стуса, сидить у жюрі літературного конкурсу "Полум'я Фенікса", організованого політичною організацією "Український вибір" Віктора Медведчука..." — і показує дужже виразне відео, на якому поетеса-активістка (спершу прочитавши зі сцени того самого конкурсу цілком, як на мій смак, бездарного вірша про Україну) лупить в Д.С. запитанням: "Скажіть, а яке Ваше відношення до того, що подібні поетичні заходи в якості політичного піару оплачує людина, яка засадила великого українського поета Василя Стуса за ґрати?": http://reznichenko-d.livejournal.com/336862.html

Я, взагалі, симпатизую тому, що робить Дмитро Стус у літературі: наприклад, журнал "Київська Русь" — це винятково достойне починання. Можна було б навіть сказати, що в цій ситуації Д.С. просто шкода... Але... Не з усякої руки можна годуватись. І не кожну руку можна потискати. І вкрай прикро, коли цілком шановна людина раптом мастить собі руки так, що вони вже не до потискання :-(
Перепост від [livejournal.com profile] alpinist: http://alpinist.livejournal.com/781974.html

"Этот термин введен в оборот для того, чтобы нормальное отношение к греху гомосексуального поведения (нормальное, в смысле основанное на нормах Ветхого и Нового Заветов, где гомосексуализм рассматривается как грех) отнести к "фобиям", и тем самым заявить, что осуждающие гомосексуализм не являются нормальными людьми, а сами страдают психическим отклонением.

Просьба к тем, кто этот термин употребляет, иметь в виду, что могут найтись (и уже находятся) люди, которые на оскорбления реагируют действиями.

"Лёгкое моральное воздействие путём грубого физического насилия"

***

Додам і від себе. Не підтримую гомосексуалізм. При цьому не засуджую його ні як явище, ні як "гріх". Натомість цілком згоден з викладеним поглядом :-) За вживання терміну "гомофобія" (а я ще б додав до купи і слово "політкоректність") — товкти пику. Так!
Натрапив в журналі [livejournal.com profile] ledilid. Як виявилось, для гугла це далеко не новина.

Словом, всі вони, в дупу, дупутати.
Читаючи цінимого мною (дуже відомого) автора — і згадуючи иншого (маловідомого, скажімо так), який зневажливо відгукувався про тексти першого. Характерна ситуація, однак — як характеристика того другого, вочевидь :-)

І як приємно, що люди, які викликають у мене повагу, зазвичай не дозволяють собі зневаги до метрів і опонентів (може й дозволяють, звісно, але в силу обмежености моєї ерудиції я про це тупо не знаю). Злість, ворожість, іґнор - може бути що завгодно, все це цілком природно. Але поплескування по плечу — ой, ні...

За свіжими прикладами, до слова, далеко ходити й не довелось :-) В пору інтересу до філософії, будо діло, я сам так поплескував по плечу Еріха Фромма. Вочевидь, треба би його якось почитати і зрозуміти, що вже...

Словом, поубивав би. В силу всезагальної любови і на благо всіх живих істот, ага-ага.
Пише [livejournal.com profile] rusanalit: "В сортах говна не разбираюсь - хорошая, звучная и запоминающаяся фраза.

Но иногда именно сортамент говна становится самым главным в жизни.

Это хорошо прочувствовали на себе итальянские и германские евреи во время Второй мировой войны.

И в Германии и в Италии у власти были фашисты, но при этом фашистский режим Муссолини относился к еврейскому населению достаточно лояльно. Что сталось с германскими евреями думаю напоминать не надо..."

З чим тяжко не погодитись, я би сказав :-(

Текст повністю: http://rusanalit.livejournal.com/1517365.html
"...Приближается осень, какая по счету, приближается осень,
новая осень незнакомо шумит в листьях,
вот опять предо мною проезжают, проходят ночью,
в белом свете дня красные, неизвестные мне лица..."
(И.Бродский «Июльское интермеццо»)

"...Кто не хочет работать клоуном у пидарасов, будет работать пидарасом у клоунов.
За тот же самый мелкий прайс..." (В.Пелевин «Empire V»)


Наближаються вибори. І на представлення моїх, яко патріота України, інтересів претендує так звана "об’єднана опозиція". Але я за неї не голосуватиму, аж ніяк. Чому? Бо ці клоуни, як бачу, хіба імітують діяльність на благо України. Поубивав би.

Наприклад. Докладніше, хоч і не надто розлого. Шкода часу на підорасів...
"- Іване! Як я тих клятих москалів ненавиджу!!!
Я би їх всіх, всіх би поубивав!!! Нє, потопив би, як цуценят!!!
Нє, перевішав би... Нє... Та я би сам - кожному, кожному би горлянку перегриз!!!
- Ох, Петре! Та за що ж ти їх так ненавидиш? Теж, наче, люди...
- Які ж то люди? Демократів до влади допустили - а нам тепер жити!"


Львівський анекдот початку 90-х.


Дії людини часом мають вкрай несподівані наслідки... Спостергаючи, як теперішні владці буцаються з Росією за газ і взагалі, схиляюсь до висновку, що зробити з них патріотів може тільки катаклізм загальнодержавного масштабу. І катаклізм цей вже відбувся! Це газові угоди 2009-го року, значимість яких проявляється все виразніше разом з продовженням періоду високих цін на нафту. То хто, питається, робить (майже вже... залишилось ще зовсім трішечки...) з Януковича українця? Вона! Прем’єр-чарівниця! Наша Юля!

Так отож. Взяв, як то кажеться, Папа Карло поліно...

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 08:43 am
Powered by Dreamwidth Studios