Наш кіт гуляє по ггрядці. Пес побачив — треба ловити! Біжить — неспішно, не стрибаючи з метрової стінки — але, кругом, по сходах. До кота залишилось метри вже зо два — той озирнувся, так само неспішно прискорився і юркнув в щілину під забором. Варіяція на класичну тему: "не догоню, так хоть согреюсь".

А я останнім часом усвідомив, що відмова від щовечірнього вина робить життя якимось трохи дивним. Отаке....
Вступаючи в молодший пенсійний вік — я найстарший в нашій компанії, з серйозним відривом від другого місця. А й сестричка каже, що в її гугл-команді вона найстарша (40), а всі решта — до 30-ти. І тут мені закрадається підозра: "А куди ж діваються програмісти після 30-ти?" Припустимо, всіх їх з’їдають менеджери, нехай. Але тоді ще страшніше: "Хто я?"
Якщо в дверях два замки і один з них закритий, то другий веде себе точнісінько так, як замок, який заклинив — в крайньому положенні вдкривання щось скрегоче, а двері при цьому не відчиняються. Схоже, не допомогло б навіть вирізання його болгаркою (двері стальні), але це тільки гіпотеза.

Треба відрізняти гіпотези від достовірних емпіричних спостережень. Отак от.
Ув’язався ото в диспут щодо гей-параду і прав гомосексуалістів. Вихідна моя позиція полягала у тому, що "цивільні одностатеві союзи" є цілком прийнятними — спадкування, право не свідчити один проти одного і все таке инше — окрім усиновлення/виховання дітей. Себто права людини — це права людини, беззаперечно, але не треба під соусом прав людини нехтувати наші традиційні цінності. Отримав звинувачення, що позбавляю геїв їх прав з цікавою ремаркою: "Бути проти безперечне право громадянина, з одним "але"" — хоча досі чомусь думав, що "бути проти" — це моє безперечне право категорично без жодного "але".

Дійшов висновку, що "захисники прав людини" таки ж лукавлять (кеп!!!)

Відтак, змінив точку зору.Я більше не буду прихильником цивільних одностатевих союзів за просто так. Але запропонував би (ну,хто ж мене послухає...) ввести таку правову норму умовно — з умовою, що якщо агітація за "одностатеві шлюби" не припиниться, то "цивільні одностатеві союзи" будуть скасовані. Ото був би цирк — подивитись, чи дійсно цивільні права так важать гомосексуалістам, чи,насправді, йдеться про що инше.

Спасибі Оксані Хвилі за змістовне обговорення. Хоч це й доволі втомливо.

І зовсім прекрасне — на десерт.Висновок з цієї дискусії з протилежного боку: "Висновок? З гомофобією можна боротися тільки призвавши на допомогу еволюційних біологів, методами маніпуляції (саме таке), інакше нам інстинкти не подолати..."

Отже, для "захисників прав людини" я є об’єктом для маніпуляцій. Вдячний за відвертість, я це не забуду.

Джерело: https://www.facebook.com/xunmeya/posts/1751559688453387

Повністю: "як каже нам матінка-наука і батько Конрад Лоренц, емоції еволюційно старші, і затикають раціо на раз. Ще раз переконалася, що гомофобія це справа рук інстинктів, а не раціо, останній аргумент "мені не подобається, що вони такі. ТОму я толерантно дозволяю їм марширувати в себе на кухні". Всі раціоналіні аргументи просто не сприймаються.

Висновок? З гомофобією можна боротися тільки призвавши на допомогу еволюційних біологів, методами маніпуляції (саме таке), інакше нам інстинкти не подолати. Чому нас вчить той же Конрад наш Лоренц? Зміщення агресії, переадресація, поведінка, яка заміщає небажану, малі групи з певними ритуалами, тощо. Етологія вам в поміч!"
На питання в ФБ, ким українці вважають Гоголя, одразу ж спіймав відповідь: "це холівар".

Але в цей момент я не знав, що таке "холівар" — чув це слово, так, але досі ніколи-ніколи не задумувався над його сенсом. Відтак, наґуґлив: https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%80 — і дійсно, виявилось що тема Гоголя є типічним холіваром.

Але ж цікаво працює свідомість — в якості назви ситуації підсовує слово, неясне саме по собі, але таке, яке є вживаним для означення аналогічних ситуацій.

Так, кеп!

P.S. Заодно й розширив свій словник на одне нове слово.
Дотримуюсь думки, що якщо це правда, то Бубенчик — молодець, бо вбивати "беркутів" в тій ситуації таки треба було, а зробити це було складно в силу багатьох причин.

І історія ця виглядає цілком вірогідною — инакше нема чим пояснити раптовий відхід силовиків з Майдану і карт бланш для них на застосування нарізної зброї (до цього з їх боку масово застосовувались хіба помповики і гранати).

І так, якщо це правда, то, безперечно, такі дії спровокували загибель людей на Інститутській. Але зважмо на те, що "беркути", хоч і "спровоковані", справедливих (а що таке справедливість?) підстав для тих вбивств все ж не мали — то де тут вина Бубенчика? А ще зважмо на те, що "наступ на Інститутській" — це кульмінація бардаку в керівництві Майданом, за яку, звісно, ніхто з боку "майданних лідерів" поки не відповів (навіть питання таке не ставилось — а треба би, треба би).

Ех...

Feb. 8th, 2016 03:10 pm
Навіть найближчі люди часом робляться зарозумілі :-((( Оце роблю новий свій прайс-сервер — http://kupuj.com.ua — і прошу сестричку, яка торік влаштувалась на фірму, щоб обмінятись посиланнями з їх сайтом. Вона на доброму рахунку в начальства — то чому б і ні? А та тільки насміхається у відповідь. І фірма її якась наче бусурманська — "ґууґле". Ех...
Пише Вахтанг Кіпіані: "Раджу прочитати цю книжку тим велетам цивілізації, які пишуть расистські і шовіністичні пости про біженців з Азії. Рівно 125 років тому почалась еміграція людей з Галичини, Буковини, Покуття до Канади. Вони були брудні, некультурні, неписьменні, вони ніколи не мились і не стриглись. Місцеві "англіки" їх зневажали і не вважали тих русинів за людей. Священик Нестор Дмитрів був очевидцем цього і писав газетні колонки про ці прикрі картини в "Свободу". Але він лаяв не канадців, а своїх, прагнучи зробити своїх земляків гідними членами нового для них суспільства. Тоді українці були тогочасними сирійцями для світу. Про сьогоднішніх українців, які є "акціонерами" держави Канада мовчу."

https://www.facebook.com/vakhtang.kipiani/posts/10153798862197410

Не можу не прокоментувати цю високу тезу.

Тогочасні українці певно що були брудні — від злиднів і тяжкої роботи, за якою вони, власне, і переїхали до Канади.

Сучасним же сирійцям в Европі епітет "брудні" не пасує і, наче, ніхто їх так не характеризує. Також аж ніяк не варто називати правовірних некультурними. Вони — праведні сини Аллаха, носії світла в тих віддалених північних палестинах.

Так що ніякої схожости. Автор попав пальцем в дупу.
Цікаво, що б сказали захисники свободи слова, якби на марш єдности вийшли люди з величезними карикатурами на вбитих — особливо, на сам процес того вбивства? на передсмертну поведінку жертв? Це можна би було зобразити дуже кумедно — еге ж? Адже на карикатури слід відповідати виключно карикатурами, чи не так?

Ситуація асоціюється у мене з волинською різнею 1943-го — багато століть принижень в Речі Посполитій, утиски українців в міжвоєнній Польщі, "пацифікація", колонізація українських земель... І на маєш :-(

Словом, за все доводиться платити — і ціна часом виявляється непомірно високою. І для визискувачів також.

P.S. Ще про оспівану свободу слова у Франції: "Во Франции молодой человек приговорен к шести месяцам заключения за то, что выкрикнул «Да здравствует Калаш» (автомат Калашникова — прим. «Ленты.ру») в адрес полицейских в день национального траура по жертвам теракта в редакции еженедельника Charlie Hebdo. Об этом сообщает Agence France-Presse в понедельник, 12 января. Суд также обязал обвиняемого выплатить по 200 евро каждому из четырех сотрудников полиции в качестве компенсации морального ущерба."
http://lenta.ru/news/2015/01/12/kalash/

І це не фейк! http://www.bfmtv.com/societe/six-mois-de-prison-ferme-pour-avoir-crie-vive-la-kalach-857040.html
Моя версія проблемного перекладу: "dickheador". Бо там має бути деяка словотворча варіяція стандартного терміну.

"Адназначьна!" ((с) Владімір Вольфавічь).

Прямо зараз по ICTV якийсь "наш" дядько розповідає про жахи російських реалій в Криму і в самій Росії - старанно копіюючи інтонації і пропагандонські прийоми Дімочьки світ Кісєльова. Ось він, значить, ідеал для наслідування? Тьху!

Дядько цей, думаю, просто тупий - його метод не буде ефективним в Украіні і навряд чи може може бути високо оціненим навіть з позицій "чистого мистецтва агітації". То й ну його.

Як, натомість, агітувати східняків - маю жирну ідею. Пропоную організувати Фонд допомоги Росії - цілком по-серйозному - і почати в колорадських реґіонах збирати гроші на цілком конкретні речі:
- допомога кримчанам;
- підтримка російського населення Ставропілля. Дону і Кубані, яке поступово виживають з родинних гнізд кавказці;
- підтримка російського населення Сибіру, який тихим сапом колонізують китайці;
- і т.д. і т.п.

Оце була би бімба, нє?

Жив там з 93-го до початку 2001-го. І спостерігав, як скоро після деякого "суспільного полегшення", яке прийшло з кінцем першої чеченської війни (чи як назвати оте доволі масове "хух... більше не вбиватимемо чеченів і не втрачатимемо своїх..."?), навесні 97-го в московському тілівізєрі почали кріпнути імперські нотки. Потроху-помалу...  і вже в 2000-му одним з чинників моїх зборів до від’їзду стала впевненість в тому, що Путін зробить з цією країною все що захоче. Бо дужже вже співпадали його публічні месседжі з тим, чого потребує народ.

І ось, нарешті, це сталось - в 2014-му Путін таки дав Росії те, чого вона чекала (досі бо були тільки добрі ціни на нафту і обнадійливі обіцянки Національного Лідера). "Крымнаш!!!!!!!!!!!" Індекси особистого щастя і довіри росіян до Президента досягли небачених висот - і цю соціологію рахував не Чуров - так є насправді. І це, по-моєму, критичний фактор в новітній історії Росії.

Бо що ж далі? За всяким піком рано чи пізно слідує провал. Причому те патріотичне кипіння, яким відрізняється сьогоднішня Росія, ймовірно, потребуватиме подальшого підігріву і, відтак, чималих ресурсів, яких у Росії банально НЕМА. Натомість є дорогий Крим і дорогі санкції Заходу. Якщо далі територіяльно в Росії залишиться все, як зараз, то кипіння з необхідністю остигне, матеріяльні проблеми загуснуть, надмір "чорних" (це не мій термін  - так їх звуть в Росії) знову почне мозолити очі, як і домінація кавказців в прилеглих до Кавказу реґіонах, як і надмір китайців на Далекому Сході... Словом, похмілля буде тяжким, навіть якщо Путлєр не наважиться на скажено дорогу авантюру на материковій Україні. А знаючи погромний менталітет тамтешнього натовпу, берусь пророкувати, що таке загальнонаціональне похмілля - це все, гаплик. І відлік часу до того моменту вже пішов - такою є логіка внутрішньоросійського процесу, запущеного анексією Криму. Дороги назад вже нема.

Отже:

- Україна-Русь породила Московію;

- приєднанням України-Руси започаткована Російська імперія;

- волею України на референдумі 91-го було закінчено Совецький Союз;

- волею ж України - Майданом і нашою війною з Росією - закінчується РФ.

Амінь.

Йа політолог?

Звідси: "миколаïв передає привіт пуйлу" - https://www.facebook.com/photo.php?fbid=703384213060291

Що цікаво, слово "пуйло" містить корінь "пуй", який увійшов в ужиток ще в грудні 2011: "Хутин - пуй!" Але слово "пуй" після народження так і не усамостійнилось поза вихідним словосполученням (тільки цьогоріч в березні було сформульовано його незалежне застосування: "Пуй тебе Хутин!"), так що було б неправильним вважати, що слово "пуйло" є похідним від слова "пуй".

Але пройде декількасот років і, цілком можливо, лінґвісти згублять ці тонкі нюанси (бо що значать якісь три роки на тлі всесвітньої історії!) Ось так от і спотворюються сьогоднішні реалії навіть у строгих наукових підходах прийдешніх поколінь :-(((
Щоб не гавкатись між собою за портрети Бандери, факельні марші, толерантність і права сексуальних педерастів — пропоную об’єднуючу ідеологію. Ну, тобто щоб всі були як, канєшно :-) А я, для інформації: ліво-правий анархо-монархо-демократ радикально-консервативного спрямування.

Отже, для початку, можна вийти в гей-прикидах, карнавальних масках, з факелами, проскандувати "Права людини понад усе!" та "Обама прийде — порядок наведе!" і, заодно, спалити на хрін якусь ментуру або райадміністрацію — що вже попаде під руку.

А шо?
Спецкурс, присвячений, переважно, програмуванню на JavaScript (і в браузері, і на сервері - під node.js) - виявився чимось середнім між "вступом до практичного програмування", який я планував був до викладу, та заявленою (вимушено) темою "Інтернет-проєкти". Але тема темою, а читати таке слухачам, які, як виявивлосЬ, ще не вміють толком програмувати (а вже ж - аж цілий 5-й курс!), мені забракло ентузіязму. От і мусив сфокусуватись на JS.

Отже, викінчив конспекти (хоч багато де і без подробиць). Раптом кому цікаво: http://ruthenia.info/cgi-bin/r.pl?c_=not&c_=!5990
Віддавна дотримуюсь думки, що ключові у християнстві (як вже я його розумію) поняття вини перед Богом, гріха, спокути - це не моє, скажімо так. Аж раптом трапилось чітке порівняння християнства з ісламом в цьому аспекті.

"...Салман Рушди писал, что человек христианской культуры пребывает в дилемме вина/искупление, тогда как человек мусульманской культуры - стыд/достоинство." - https://www.facebook.com/elena.muliarova/posts/528626653881462

Зовсім не агітуючи за іслам :-) Але саме дилема "сором/гідність" - це правильно.
В юності я там був - оскільки станом на кінець 84-го року мав таке відчуття, що оперзагін - це єдина організація, яка намагається хоч щось робити в тодішньому болоті. Відчасти, так і було - операзагін збирав дійсно небайдужих. І важливо! "Оперотряд МГУ", про який веду мову, не просто чергував в гуртожитках, але - серйозно готував своїх членів. Щоб з "кандидатів" перейти в "члени" необхідно було здати іспит, який, серед иншого, включав в себе докладне знання планів всіх - 5-ти, здається - гуртожитків МГУ. Докладне - це означало, для прикладу, що на питання "чи є на такому-то поверсі в такому-то корпусі такого-то гуртожитку кімната з № таким-то" слід було відповідати по пам’яті. А в нумерації кімнат траплялись лакуни - от їх і треба було виштудіювати. Щоб при спілкуванні з порушником не бути банально розведеним у відповідь на запитання "де ти живеш?"

Так от, підготовка - велике діло. А шо тепер, на виступах? Ох...

Коротше... Хочу в сучасний оперзагін на підтримку правоохоронних органів. А шо? От, припустимо, ситуація як сьогодні - якісь непоймихто ламають тин біля райвідділку. А тут, наприклад, приходять чоловік 200-300 операзгонівців (наперед підготованих! оперативно сповіщених!) - всі страшенно красіві і в протигазах, шоб ніякий гопнік не приснув в писок з балончика. Підходять до того тину в кількох місцях одночасно і починають тримати, шоб не впав. Тримають-тримають, тримають-тримають - а якщо раптом воно зламається, то не кидають народне добро під ногами, але беруть акуратненько, бігом несуть до беркуту і віддають з розбігу. Словом, що б не робили хлопи, все мало би бути наперед осмислено (шляхом аналізу попередніх ситуацій), навчено і дружно, а не аби як.

Мрії-мрії...
Категорично не ціную суперечок — себто наполегливого колективного намагання змінити чужу точку зору. Ціную, натомість, обмін думками — навіть якщо співрозмовники дотримуються цілком протилежних поглядів (відчуйте різницю!), але менше з тим.

Згадалось однак класичне: «в суперечках народжується істина». Як же так, думаю — йа тупий? Але все роз’яснилось, іно пригадав власне означення істини: це ж бо просто відгук реальности на командний голос. Відтак, в суперечках дійсно народжується істина, але тільки за одної істотної умови — коли опонентом в суперечці виступає реальність.

Так!
"Остановись, прогресс! Ты прекрасен" (Андрей Кнышев).


Пише "Газета.ру": "Растущая сопротивляемость бактерий антибиотикам представляет не менее серьезную угрозу, чем терроризм, считает главный врач Англии профессор Салли Дэйвис...

По словам Дэйвис, всего через 20 лет самые обычные операции могут стать смертельно опасными, если будет утрачена способность бороться с инфекциями.

«Если мы не примем мер, мы можем практически откатиться к ситуации XIX века, когда люди умирали из-за заражений после самых простых операций. Мы потеряем возможность пересаживать органы и пользоваться многими из доступных сейчас способов лечения рака», — предупреждает Дэйвис..." — http://www.gazeta.ru/science/news/2013/03/11/n_2792857.shtml

А все правильно! Чому вирішили-сьмо, що відкривши антибіотики, ми остаточно захистились від злих бацил? Природа не дурна — і на всякий виверт людини знаходить підходящий штопор. Задля встановлення рівноваги, ага. Так що відкриття нових антибіотиків в ґлобальному сенсі теж нічого не змінить, так думаю.

А загроза звичайного, "бомбістського" тероризму, між тим, також зростає.
А. Бо у нього кулаки більші.
Б. Бо історію пишуть переможці.

P.S. Лена! Это — к беспокоящему тебя вопросу об ударах по почкам.

P.P.S. "...— Однако сложилась преглупая ситуация, — сказал Достоевский. — Я не могу вырвать топор, а вы… Вы не можете его отпустить. И ударить меня тоже не можете.
Т. изумленно поднял бровь.
— Почему?
— Как почему. Потому что это будет предательством вашего собственного идеала.
— Pardonnez-moi?
— Ну как же, — сказал Достоевский, постепенно краснея от усилия (он все пытался пересилить Т. и вырвать топор), — непротивления злу насилием.
— Ах вот вы о чем, — отозвался Т., тоже наливаясь темной кровью. — Да, немного есть. Только какое же вы зло, Федор Михайлович? Вы — заблудившееся добро!
Достоевский успел только заметить, как стопа Т. в легкомысленном стеганом шлепанце оторвалась от земли. В следующий миг сильнейший удар в самую середину бороды поднял его в воздух и отбросил в бархатную беззвучную темноту." (В.Пелевин «T»)

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 11:33 am
Powered by Dreamwidth Studios