Якось їдемо з Ліною в поїзді і вона каже: "Паша! Ну что ты все время трогаешь меня в общественных местах?"

Вже років п’ятнадцять пройшло з того часу, а все ніяк не розберусь - де в жінок "общєствєнні місця". Все так загадково...
Вже другий рік поспіль коли в повітрі починає літати тополиний пух (чи як зветься ця кака? я ж бо - той іще ботанік...) - у мене починають боліти ноги від зворотної сторони коліна до, перепрошую на слові, дупи. Причому, з акцентом саме на останньому органі. Такий собі алерґічний шок опорно-рухового апарату.

Торік після кількох днів такого свинства я навіть мусив на якийсь час перестати бігати кроси. Тепер же - бігаю і думаю: "І шо, жопа?"

"Шикуйся в когорту, легіонер!
Може, хтось знов зазіхне на Імперію.
У тебе є право померти за герб,
За світле майбутнє гетер в кафетерії..."

Не розумію! Текст, який мав би звучати іронічно - звучить щиро і пафосно. Така собі справжня імперська героїка - і вона реально кличе до бою.

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 08:45 am
Powered by Dreamwidth Studios