Наш кіт гуляє по ггрядці. Пес побачив — треба ловити! Біжить — неспішно, не стрибаючи з метрової стінки — але, кругом, по сходах. До кота залишилось метри вже зо два — той озирнувся, так само неспішно прискорився і юркнув в щілину під забором. Варіяція на класичну тему: "не догоню, так хоть согреюсь".

А я останнім часом усвідомив, що відмова від щовечірнього вина робить життя якимось трохи дивним. Отаке....
Як я й писав не так давно:
http://p-dzikovsky.dreamwidth.org/125168.html

Отже, в середу у дочки вистачило розуму взяти пса з собою до метро — це близько 20 хв. ходу від дому — і там лишити, щоб біг додому. Увечері того дня його підібрали добрі люди — сидів при вході в метро і плакав-скавулив. Причому, кажуть продавчині з крамнички навпроти, йти нікуди не хотів.

Дочка верталась вже після цього, пошукала там і не знайшла. Ми дууже сумували і шукали його в четвер-п'ятницю, але силами дочки-сина, які не змогли. Сьогодні ж пішов я, спитав у продавщиць, вони дали мені телефон добрих людей, які його взяли — словом, оце недавно пса нам привезли-вернули. Величезне їм спасибі!

А що ж пес? Пес, кажуть добрі люди, всі ці дні сумував, зато опинившись біля дому, проявивив цілковитий спокій. Звісно, він зрадів мені, признав свою фіртку, але, на загал, не було ніякої аж такої щенячої радости. Просто життя його отак от раптом наладилось і можна нормально жити далі. І хто він після цього?
Пише Вахтанг Кіпіані: "Раджу прочитати цю книжку тим велетам цивілізації, які пишуть расистські і шовіністичні пости про біженців з Азії. Рівно 125 років тому почалась еміграція людей з Галичини, Буковини, Покуття до Канади. Вони були брудні, некультурні, неписьменні, вони ніколи не мились і не стриглись. Місцеві "англіки" їх зневажали і не вважали тих русинів за людей. Священик Нестор Дмитрів був очевидцем цього і писав газетні колонки про ці прикрі картини в "Свободу". Але він лаяв не канадців, а своїх, прагнучи зробити своїх земляків гідними членами нового для них суспільства. Тоді українці були тогочасними сирійцями для світу. Про сьогоднішніх українців, які є "акціонерами" держави Канада мовчу."

https://www.facebook.com/vakhtang.kipiani/posts/10153798862197410

Не можу не прокоментувати цю високу тезу.

Тогочасні українці певно що були брудні — від злиднів і тяжкої роботи, за якою вони, власне, і переїхали до Канади.

Сучасним же сирійцям в Европі епітет "брудні" не пасує і, наче, ніхто їх так не характеризує. Також аж ніяк не варто називати правовірних некультурними. Вони — праведні сини Аллаха, носії світла в тих віддалених північних палестинах.

Так що ніякої схожости. Автор попав пальцем в дупу.
І по формі, і по суті справи.

Щоправда, дотримуюсь думки, що Йуля — куди більш антиукраїнська гнида, аніж він, але що це міняє?

Також зауважу, що Янукович допанував до Майдану через 2 роки після посадки Йулі, а Порошенко, судячи по всьому, справиться куди скорше.
Здавалось би, перевершити сказане Жириновським неможливо вже давно. Але він вчергове підняв планку:

«Чернигов, Хмельницкий, Полтава, Винница, Кировоград, Кременчуг и Киев – вот это можно считать Украиной. И то, это был подарок в свое время. Надо чтобы патриоты в Венгрии, Польше и Румынии воспользовались моментом. Государства нет, надо чтобы был хозяин на любой земле: русские – на востоке, поляки – на западе и все остальное. А с Киевом судьбу будем решать позже», – заявил Жириновский.

http://www.nr2.ru/moskow/489485.html
"У держбюджеті не передбачено фінансування для "тітушок" і уряд країни їх не фінансує.

Про це заявив глава МЗС Леонід Кожара на брифінгу з іноземними журналістами у Києві"

http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/27/7011573/
Підходить до мене під час пікету старлей - хоче вчергове поговорити про дозвіл на мирне зібрання, яке оце відбувається (в зоні його відповідальности, вочевидь).
- Слава Україні!!! - кажу.
- (мент зам’явся) Ну, я ж на службі.

А взагалі, отак от їх вітати - завжди весело. Рекомендую :-)
Originally posted by [livejournal.com profile] lembitkoroedov at Не то шо би смиявсь а не ожидав

Автомайдан приїхав до Медведчука і зламав йому паркан


вот когда люди говорили шо если пикетировать жилища олегархов там и всякого прочего мудья то это произведет на них впечатление. я вот чото думал не произведет.
нет. я конечно чисто психологически понимаю - шо если ктото подойдет ко мне под окна и будет кричать: "слышь ты, родственник, гони рубль! мне Афоня рубль должен!" то меня бы это напрягло и я бы може даже кабанел, быковал и кричал бы в ответ: та пошол ты блядь нахуй!
но я както не очень верил шо черти сидя дето там за заборами за цепями ментяр и камазов, сильно напрягутся шо к ним там сто человек под забор придет.
но я ошибся и рад тому.
в принципе тоже дило такэ: вот сидит оно там, сидит. вроде и цепь ментов он там поставил и забор прочный и все договорено с кем надо. а с другой стороны он сидит и думает: а хуй его знает, вроде все договорено а вроде и хуй его знает с кем там договорено, може щас он передоговорится и человек 15 пробежит щас сюда и меня нахуй повесят на двери. и начальник охраны не спасет. и смотрит так искоса на начальника охраны, оценивает лицо его: спасет, не спасет? и начальник охраны так рожу отводит и думает, как бы так ему показать шо бля спасу бля буду, а на самом деле, если ж начнуть в окна лезть то може вылезу через чердак и в трубу а там лесом к речке.
а тут рядом жеж жена сидит, Оксана Марченко и по мозгам ездит (оноа ж нихуя не понимает, бо ТП), тпа купи мне шубу-хубу-бентли-хуентли, и он такой сидит и думает: бля, уже блядь не знаешь шо лучше чи хуже, хай бы они уже залезли и ее первой повесили нахуй а я уже както потом отмажусь
короче не все так просто и дружеские посещения слуг народа както оказались удивительно эффектными
У нас в домі було два папуги.

Перший загинув від сміливости чи то пак незворушности - літав (може навіть і ходив підлогою) близько біля кота. А другий, судячи по всьому, в точності навпаки - сидячи біля вікна побачив кота на підвіконні з иншого боку скла і так переполошився-шарпнувся-стукнувся, що зламав собі шию.

Яка тут мораль?
Три роки для курки - вік супу.
Пес біля своєї буди їсть свою кашу зі своєї миски. Курка наближається - видно, щоб скласти йому компанію. Пес гаркає. Курка відскакує на метр і стоїть, уважно (так виглядає, що й з докором) розглядаючи, як той харчується. Типу: "Ну, давай вже бігом, скільки ще маю чекати?"

Мусив віддати частину псячої порції пташкам. А не то ще покалічать одне одного.
- цілком відсутні, як бачу. Тільки що старші наші кури прийшли на край двору, де тримаємо відгородженими курчат, і когут біля тої загородки - прямо на очах у дітей! - взявся топтати подругу. І шо тут кому скажеш...

Йа природознавець?
досягається додаванням в мішанку певної кількости узагальнених голів мойви (M). Кожна пташка хапає свій шмат істинного задоволення і відносить його на відстань, яка убезпечнює здобич від зазіхань коліжанок. При цьому множина з N курей розподіляється на підмножини, кількість яких рівна min(M,N).
Півень взяв за звичку на мене нападати - жорстко і, місцями, доволі підступно. Кидаю, значить, курям їсти - в цей момент він і вирішує, що пора. Підстрибує клюнути мою руку - натрапляє на ковш із зерном - все розсипається - когут приземляється посеред зерна і без найменшої видимої поведінкової переміни починає його дзьобати - як заведений, в стилі совєцьких іграшок-курочок з ключиком, як хто їх пам’ятає.

Дім наш на горі - вікно кухні врівень із землею, часом можна балувати живність смачненьким. Ліна так завоювала прихильність півня - ну і я пробую. Відкриваю вікно, протягую шмат сухого хліба - збігаються кури і намагаються вихопити у мене цю маленьку радість - не даю, хочу віддати саме півню. Той чи то не спішить за ворожими дарами, чи то просто не бачить сенсу шарпатись, раз кури можуть взяти самі (кухонні дари він ніколи не їсть сам - віддає подругам). Словом, аж одна з присутніх дівок починає клювати його в голову - "шо, дурак?" - і тут хлоп таки зволить взяти у мене сухар. Ура.
Кошеня, будучи нагодоване сирим м’ясом, відчуває себе тигром - кидається на ногу і гризе-гризе-гризе... Добре, хоч не шкребе пазурами - що, зрештою, цілком природно для тигра. Зуби - це його все.

Пес остаточно звик до курей - лежить в буді, а вони свої хвости мало що не в носа йому встромляють. Можливо, це вдячність - адже щоразу по тому, як він виїдає зі своєї мішанки м’ясо, кури швиденько чистять миску від каші, звільняючи його від цього печального обов’язку. Цікаво, коли у них почнуться спільні трапези?
Відв’язаний пес в очікуванні прогулянки лежить і, серед иншого, спостерігає, як кури біля буди видзьобують м’ясо з його костомахи. Пес, щоправда, не зовсім здоровий - але ж гуляє, їсть, а побачивши малеееесеньке кошеня - цілком нормально так гавкає-кидається...

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 11:32 am
Powered by Dreamwidth Studios