Застуджений — лікуюсь горілкою, як звично. Років 12-13 тому знайшов цей метод і на початках результати були просто феноменальні — грам 200 на ніч і все до ранку проходить (без жартів). Але мої бацили, паскуди, з часом адаптувались і тепер дія горілки при простуді істотно послабилась. Але якщо приймати цілий день — дія все ще доволі ефективна, шкірка варта вичинки.

І тут я зауважую, що трішечки під мухою робота йде дуже добре. В цьому, знову ж таки, нема ніякого особливого відкриття, оскільки ще року з 99-го я знаю на широкому особистому досвіді, що при певній дозі алкоголю (строго — в межах одної пляшки сухого вина) моя працездатність не погіршується.

Але! Мені скоро 50 і шлея в сраці вже далеко не та — я критично не задоволений власною продуктивністю. На тверезу голову. В той час як під градусом — опа! — ефективність відчутно покращується. Отака от вимальовується приватна альтернатива (сиріч дилема).

Розумію тих, хто списвя :-( Але не претендую, ні.
Віддавна дотримуюсь думки, що ключові у християнстві (як вже я його розумію) поняття вини перед Богом, гріха, спокути - це не моє, скажімо так. Аж раптом трапилось чітке порівняння християнства з ісламом в цьому аспекті.

"...Салман Рушди писал, что человек христианской культуры пребывает в дилемме вина/искупление, тогда как человек мусульманской культуры - стыд/достоинство." - https://www.facebook.com/elena.muliarova/posts/528626653881462

Зовсім не агітуючи за іслам :-) Але саме дилема "сором/гідність" - це правильно.
Щойно усвідомив наступне: син у мене не Антон, тому що я - Павло.

Свого часу друг назвав сина Павлом і мені випадало би в його честь назвати свого Антоном. Але Антон Павлович - це Чехов, тому сина було названо инакше.
Влітку 88-го моїм сусідом по гуртожитку виявився Влад Кубекін ("Казмір", "Кузя") - можна сказати, що ми дружимо й досі, але бачились вже доволі давно і перспектива наступної зустрічі вкрай туманна, оскільки Влад в останні роки перебрався кудись чи то під Пермь, чи то під Пензу і відроджує там російське село - http://vk.com/kazimyr

Казмір на початках знайомства серед иншого вразив мене своїм добром - у нього був дипломат, до решти наповнений аудіокасетами з рок-музикою (хто пам’ятає ті часи, думаю, зможе це оцінити). І касетна дека + підсилювач + пара сильних аудіоколонок - флойдівські "The Dogs of War" на повну потужність цього комплекту в гуртожитській кімнаті просто зносили з ніг.

Мрія про "дипломат з касетами" з роками конвертувалась в декількасот компакт-дисків в шафці поряд зі мною і повернулась, відчасти, тильною стороною - маса прослуханої музики (як і прочитаної поезії) притупляє відчуття, зменшує "простір новизни". Відтак, радістю тепер є хіба щось нове-ориґінальне, як на моє слоняче вухо (музичного слуху нема і не передбачається. літературної освіти також).

Отже, радість меломана, вперше за декілька останніх років - гурт «Один в каное». Ось відео, яке зачепило:



А ось їх майже годинний концерт в цілому: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=4BH2s3uyQdg

Ех! Буває ж, буває :-)))
Зовсім якось багато слухаю Олега Медведева. Не того гівнюка, який воює з противсіхами ні, а ось цього от — http://olegmedvedev.com

Я його вже декілька років багато слухаю, але останнім часом баланс уподобань змістився так, що цю музику хочеться слухати приблизно стільки ж, скільки всю иншу разом узяту — а музики у мене чимало всякої. І все би нехай, але цей улюблений автор написав порівняно мало — з півсотні різних пісень, десь так. От і доводиться слухати одне й те ж. І виникає відчуття, що він наді мною просто знущається! Ладно, хоч з противсіхами хлоп не воює, це його трохи виправдовує. Але все ж...

Лена! Так нельзя! Ну надо же ему об этом как-нть сказать!!!

Ох...
Сьогодні вже передавав одне приватне повідомлення. А ото виходжу на подвір’я - окликає мене сусідка:

- Ти сам, Ліна у Москві?

Сусідці вже близько 80-ти, характер у неї, дужже м’яко кажучи, тяжкий і стосунки з Ліною - вкрай специфічні. Роки три тому після чергового її скандалу Ліна просто перестала вітатись і все тягнулось так аж донедавна, коли сусідка знову навела мости фразою: "Ліно! А чого це ти не вітаєшся? Кацапки - вони ж довго не ображаються!" Нема де діватись - Ліна тепер знову з нею здоровкається.

- Так, - відповідаю - один.

Сусідка дала мені дрібну пораду по господарству і, нарешті, каже:

- Передай Ліні, щоб привезла мені з Москви, ну, це... від отложенія солєй - вона знає, вже привозила.

Передам. Ото Ліна буде втішена!
Ліна, за вечерею:
- Через часик - будем есть тушеную капусту?
- Нє! Скільки можна жерти? Сьогодні буду пити вино.
- По расписанию, что ли?
- Ну... По розкладу - кожен день, але часом я пропускаю :-(
Вчора у житті моєї 15-річної доньки стався цілком дорослий облом. Пішла гуляти увечері - повернулась нав пів-години раніше обіцяного. А не пів-години пізніше, як звикло. Що ж так? Та... каже - друзі пішли дивитись футбол, і дивляться - аж губа одвисає. І ніяких гульок.

А ще їй, можливо, доведеться зіткнутись з преферансом :-(
"Я п’ю впродовж дня три різних сорти часу..." Йшлось про чай - але яка чарівна описка!
Тут, бачу, всі згадують події 20-річної давнини - не можу, значить, не долучитись до загального хору.

18-го серпня 1991-го року в тілівізірі сказали, що десь там з’їзд когось-там прийняв рішення утворити Зеленчуксько-Урюпську республіку в складі СССРу і бла-бла-бла... А 19-го серпня - опа! І одною з перших думок після повідомлення про ГКЧП до мене прийшло абсолютно чітке розуміння ситуації: "Ну, все. Кранти Зеленчуксько-Урюпській республіці". Так і вийшло.

Я пророк?
В цей день, в 98-му, помер тато. По людині залишається всяка пам’ять, але найсильніші для мене спомини - знайомство з Києвом в 76-му (тато звозив мене на канікулах) і - декілька фраз (як виявилось по прошесті часу згадування-дописування - фраз таких доволі багато). Батькові приказки - це, видно, для мене вже назавжди :-)

"Тримайте мене шестеро, тримайте мене вилами!"

"І як її партійні п’ють" (після стопки горілки).

"Хай пани перекурять, а пані - передОхнуть" (спиняючись на перекур в якійсь роботі).

"Плюс-мінус крокодил... Хто тим міряти буде!"

"Ротик маленький - а тяга здорова" (про малих дітей і, взагалі, про добрий апетит).

"Скільки вб’єш - стільки в’їдеш" (про виховання дітей).

"Діти-троглодіти - де вас подіти?"

"Наука - не йде до бука."

"Чи ти не син скляра?" (про непрозорість дітей перед екраном телевізора).

"Оферма старосвітська."

"Діоген в бочці з загубленою бочкою."

"Не знав, не знав - та й забув :-("

"Як на хлопський розум..."

"Як справи? Як зліви?"

"«Майже» - не рахується" ("нізачот", якщо по-сьогоднішньому).

"Час найвищий" (пора!)

"Нижче землі не впадеш!" (себто "не бійся!")

"П’яному чижику ясно" (про очевидне).

"Зеленого уявлення не маю" (про неочевидне).

"І всіх ділов то", "Ділов як дров..." (про просте).

"Дурдом забездурно!" (про непросте).

"А тепер - питання на засипку..."

"Дохлий номер", "дохлОй номЕр", "дурного робота" (про безнадійні справи).

"Жаба циці дала", "У-у-у-у... зміюка підколодна!" (коментуючи ту чи иншу дрібну невдачу).

"Будь мудрим!", "Бий мене сила божа!" (в контексті тої чи иншої непередбачуваної невдачі).

"І матимеш святий спокій" (про справу, яку слід зробити).

"І що ж ти дивишся як Ленін на буржуазію?" (про невдоволені погляди).

"В таких ситуаціях Фішер здавався" (в шахах - про безнадійні ситуації).

"Не перший рік землю топчу..." (про особистий досвід).

"Всі свої, а батька вкрали" (про несподівано зникле).

"Дурне діло - не хитре".

"Масло масляне" (про тавтології).

"Ще не масло, але вже мажеться" (про технологію виготовлення масла з лайна; казав батько, що під час Другої Світової німецькі вчені якийсь раз саме так і відрапортували керівництву).

"Зараз дам. Дожену і ще раз дам" (на прохання дати якийсь предмет).

"Дякуюпрошуназдоров’я" (встаючи з-за столу, накритого самим собі).

"Щось буде - як не вовк, то хоч дика качка."

"Вийдуть з тебе люди - як комари не з’їдять."

"Як собак нерізаних..." (себто багато).

"Як здається - то хрестись."

"З тебе - три рублі і пончик."

"Дайте води напитися, бо так їсти хочу, що переночувати ніде :-("

"Рибу, птицю, молодицю - беруть руками" (загальник, звісно, але я це почув саме від батька - влітку 76-го, в якійсь київській їдальні).

"Ходять тут всякі-різні... А потім калоші пропадають" (в якості привітання для гостей).

"Мі вас ні ждалі - а ві пріпьорлісь!" (в якості альтернативного привітання для гостей).

"Ізвінітє, я забілся" (в якості вибачення, для гостей).

"Как на мінє шіто!" (про підходяще).

"Ідемо до дівочок" (коли водив мене гуляти зовсім малого - зі шкільних років я цієї фрази вже якось і не пригадую).

"Ждите нас на рассвете!" (виходячи з дому).

"Нижний бюст" (попа), "место между спиной и обратной стороной колена" (вона ж).

"Задрав штаны бегу за комсомолом!" (про ентузіязм або, частіше, про цілковиту його відсутність).

"Советское - значит отличное. От хорошего."

"Свисток - смена состава!" (про зміни серед присутніх)

"Разговоры для бедных" (про балаканину замість допомоги і, взагалі, реальних справ).

"Мы пахали" (від імени пса, котрий бігав біля плуга).

"Что имеем от гуся? Пух, пеґо, шкваґки..." (про результати тої чи иншої дрібної справи).

"Раз пошла такая пьянка - рррежь последний огурец!"

"Вход - бесплатно. Выход - рубль."

"Баня. Через дорогу - раздевалка."

"Мадамский / Жентельменский" (про сенс букв "М/Ж" на туалетах).

"Как правильно - у рыбей нет ушей, у рыбов нет ухов или у рыб нет ух?"

"На Москву через Владивосток" (про кружні шляхи).

"Ананас. А мы ее" (просто так).

"Нас мало, но мы в тельняшках!" (про впевненість у власних силах).

"Игра сделана. Ставок больше нет."

"Простенько — и со вкусом" (про дешеві рішення).

"Шутки шутками — а рубь отдай!"

"Что мы теряем — окромя своих цепей?" (про рішучість до спроб).

"Погнали наших городских в сторону дерёвни" (про розвиток подій).

"Мата не хватает" (роздратовано).

"Эта песня хороша - начинай сначала" (в тому ж сенсі, в якому зараз вживається примовка "наша пісня гарна й нова - починаєм її знову").

"- Что вы чувствуете после бани? - Первые пол-года - легкое почесывание" (а просто так).

"Занимай места согласно проданных билетов."

"...не отходя от кассы."

"Кто не успел, тот опоздал" (нетривіяльна житєйська мудрість, я багато над нею думав).

"Хорошая мысля приходит опосля."

"Попался, который кусался!"

"Брюхо - злодей: старого добра не помнит, ему все новое подавай!"

"Укатали Сивку да крутые горки..."

"Твою... дивизию!"

"...морда лица..."

Далі - транскрибую польську, бо не вмію користуватись нативною абеткою (та й правопису польського не знаю).

"Сралі мухі - бендзе вьосна - жеби трава добже росла."

"Цо забардзо - то нє здровє."

"Нє так остро, пані сьостро!"

"Цо ма перднік до вітракув" (про недоречні репліки).

"То нє штука - забіць крука. А то штука - голон дупон забіць єжа."

Зовсім недавно я дізнався досконалий варіянт цієї ж тези:

"То нє штука –
З дубельтувкі забіць крука.
А то штука - нова, свєжа
Голон дупон забіць єжа."

Також батько якось відзначився, як знатний перекладач. Я не міг перекласти українською "не видать ни зги", він же запропонував чудесний варіянт - "ні холєри не видно". І досі дотримуюсь думки, що переклад цей - винятково точний і соковитий.

А ще - парочка ситуацій, які запали в пам’ять.

Безецненьке... )

Друга ж історія - розказана мамою, бо мені тоді було 3 роки і сам я того не пам’ятаю. Ленінград. Якийсь катер. Тато: "Павлику! Припини цей словесний понос!" Я замовк. Помовчав. А потім до мами, тихенько: "Мамо! А що, якщо я буду багато говорити - у мене животик заболить?"

Отаке от... Тяжко й сказати, навіщо я все це пишу. П’ятниця. Вечір. Роковини.

P.S. А ще - пісенька. Казав батько - студентська.

"Если вы утонете и ко дну прилипнете -
Потерпите день-другой, а потом привыкнете.
Эх, раз! Еще раз! Еще много-много раз!
Лучше сорок раз по разу, чем ни разу сорок раз.

На вокзале в темном зале
Труп нашли без головы.
Пока голову искали -
Ноги встали и ушли.

Эх, раз! Еще раз! Еще много-много раз!
Лучше сорок раз по разу, чем ни разу сорок раз."
Сподобалась мені фраза зі свіжого його інтерв’ю - http://culture.unian.net/ukr/detail/191747 :

"Здебільшого, чесно кажучи, я байдикую, але підозрюю, під час цього байдикування теж відбувається якась ферментація, і рано чи пізно сідаю за комп’ютер і щось пишу, компоную..."

От і я - стільки вже займаюсь усіляким офтопіком! Убитись... Але - щось там десь ферментується, щось-якось і робиться, врешті решт...
«Дочка, прекрати свой словесный понос!»
– говорит мне, трехлетненькой, папа.
А я, умненькая, к маме подхожу:
«Мама! А что, если буду много говорить,
животик заболит?»


Ой, дошла я таки до ручки! Смотрю на нее и думаю: а как же тебя в латинский регистр переключить, милая? Дура я дура...

А все почему? Нестандартизованный приборчик эта шариковая ручка. Не то, что моя любимая оперсистемка – ...

Докладніше...

Одним словом "опять обманули честную девушку, подлецы!.."
«Настоящий программист может написать программу на Фортране,
пользуясь любым языком программирования» (фолькльор) -
но эта записочка совсем о другом.


Это у вас, у мужчин, все просто. А честной девушке ой как приходится потрудиться, чтобы у нее получилось...

Докладніше про нюанси праці справжньої програмістки :-)
"Мы строили-строили - и наконец построили..." Тобто я таки довів до пуття те, що так довго робив на "Віртуальні Русі".

Йдеться про сервіс, в якому можна сумістити функціональність вікіпедії (систематичність і можливість колективної роботи з корпусом текстів і, взагалі, знань) і соціяльної мережі (можливість публікувати особисті думки, оцінки, запитання, результати і таке инше). Мені, наприкладі, писати у вікіпедію не цікаво - там не можна (настільки, як би мені хотілось) висловлювати власні думки, ставити запитання і вести обговорення, а й писати серйозні речі в ЖЖ - також якось не той-во-во, бо все це зникає в пучинах часу - і який сенс? Натомість дуже хочеться формувати деякий корпус «дискусійних» знань.

В «нотатнику» вже можна:
- публікувати тексти як "від імени", так і анонімно, без реєстрації (наступний доступ до редаґування текстів може бути як "тільки для автора", так і "для всіх" - це автор визначає при першій публікації тексту);
- робити коментарі як "від імени", так і анонімно, без реєстрації;
- в текстах, як і в вікіпедії - підтримується система внутрішніх ланок і є можливість і ділити текст на розділи;
- підтримується математична нотація (це ще не викінчена фіча, на жаль);
- експериментую з варіянтами підтримки дискусій - це, як вияилось. дужже нетривіяльне питання.

Можна сказати, що я робив і зробив інструмент для себе - але маю надію, що він буде корисним і для инших.

Ось, значить: ruthenia.info/cgi-bin/a.pl?c_=not

Приклади наповнення, яке вже воно не є на цей момент:
- тема народів і націй: http://ruthenia.info/cgi-bin/a.pl?e_=natio&c_=not
- тема теорії множин: http://ruthenia.info/cgi-bin/a.pl?e_=03E&c_=not
- тема штучного інтелекту: http://ruthenia.info/cgi-bin/a.pl?e_=ai&c_=not

Особливо дякую [livejournal.com profile] tin_tina за надану можливість публікувати в «нотатнику» її історичні розвідки - чим я старанно й користуюсь.

Прошу, приєднуйтесь!
Але - трохи приватних вражень. Їздили-сьмо в Монастириську на ювілей до тітки - і душевно так собі жартували... )
Зо три місяці тому мене пробило на радикальний крок в сенсі організації своєї програмістської діяльности - наприкінці робочого часу (плюс-мінус перед сном) записувати на папері план роботи на наступний день. Иноді я так робив і раніше, але - так... зрідка... та й не прив’язуючись "до дня", а радше проясняючи собі той чи инший шмат наступних справ.

Так от, такий щоденний запис ДУЖЕ допомагає працювати ефективно. Звісно, плани є завжди, вони так чи инакше занотовані в комп’ютері, але ці нотатки часто не місять відповідей на питання - "як саме? як краще?" І за комп’ютером, в процесі роботи такі питання вирішуються, зазвичай, якось не дуже :-( При переносі ж на папір, коли не тисне необхідність конкретно доробити третє-десяте - упс! все рішається куди легше і толковіше. Це не значить, що всі написані плани виконуються в точності і за день, але це в рази зменшує безглузде шарпання на робочому місці - і робота реально йде краще.

Так от. Програмую я вже понад 10 років. Чому ніяка мудра людина і ніяка книга (а я їх трохи таки й читав, ага-ага) не сказали мені раніше, що варто робити саме так? Най цей спосіб корисний не для всіх (у кожного - свої таргани в голові), але я би попробував і оцінив його для себе. Чому, зрештою, сам я не додумався ще в 91-му, коли записував денні плани доволі регулярно - що такий метод має для мене не ситуативну цінність, але - постійну? Скільки ж часу і зусиль злито в унітаз за всі ці роки - коли робота без людських планів йшла так-сяк, перестрибом-перескоком! Ех...
Якийсь лікар сказав Ліні, що у неї деформація стоп, як у спортсменів-тяжкоатлетів. Ну, зрозуміло - грядки, лопати, мішки... Кажу їй з цього приводу, що скоро матиме не ноги, а ласти. Тому називатиму її лагідно: "ластівка"!

А ще, оскільки вона низенька, ледве мені до плеча, то придумав нову лагідну-лагідну назву: "курдуплиця".

А ще, без усякого зв’язку з вищесказаним, прочитав роман Бахита Кенжеєва "Младший брат" (в його книзі "Золото гоблинов", ще 2000-го року видання). Про СССР, про людей взагалі і совєцьких людей - зокрема. Відчуття всієї тої несвободи і безнадії з часом притупляється - і добре, що добра література може нагадати про все це. Несподівано сильний текст, написаний чудесною мовою (смаковитою, місцями старомодною), з прекрасними поетичними авторськими вставками. І, "в сухому залишку" - дуже, дуже жорсткий. Раджу!
Шкода тільки, що трапляється таке нечасто. Ось, зауважив в 2008-му після осетинських подій, що досиль Лукашенку випустити опозиціонерів і підтримати білоруську мову - і всі дороги в Европу йому відкриті:
http://p-dzikovsky.livejournal.com/8619.html

Козуліна випустили на свободу буквально через три дні після цього поста:
http://p-dzikovsky.livejournal.com/8942.html

А от з білоруською мовою процес трохи був затримався. Але - нарешті:
http://www.unian.net/ukr/news/news-406164.html

Ліна тим часом віщує погоду - але не так, щоб на щодень, а інтеґрально, на сезон. Каже, наприклад, що весна буде швидка і суха - і така вона й виявляється. Щоправда на цю осінь вона так нічого й не сказала. Чекаю тепер, чи скаже що про наступну зиму.

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 11:41 am
Powered by Dreamwidth Studios