Мені сьогодні наснився вірш. Себто снився-снився цікавий динамічний сон — якісь менти, імітація буцімто нанесених ними тілесних ушкоджень, зведення перед ними загорожі з фанери(?), стрибок через якусь иншу огорожу і біг по полю навперейми літаку, який летить низенько-низенько і яскраво-яскраво світить фарою... — і тут я прокинувся з наступними рядками на вустах.

"А ты иди и немножко понюхай,
Какой я согласен пить вода."

Все розумію, окрім одного — де санітари?

Жив там з 93-го до початку 2001-го. І спостерігав, як скоро після деякого "суспільного полегшення", яке прийшло з кінцем першої чеченської війни (чи як назвати оте доволі масове "хух... більше не вбиватимемо чеченів і не втрачатимемо своїх..."?), навесні 97-го в московському тілівізєрі почали кріпнути імперські нотки. Потроху-помалу...  і вже в 2000-му одним з чинників моїх зборів до від’їзду стала впевненість в тому, що Путін зробить з цією країною все що захоче. Бо дужже вже співпадали його публічні месседжі з тим, чого потребує народ.

І ось, нарешті, це сталось - в 2014-му Путін таки дав Росії те, чого вона чекала (досі бо були тільки добрі ціни на нафту і обнадійливі обіцянки Національного Лідера). "Крымнаш!!!!!!!!!!!" Індекси особистого щастя і довіри росіян до Президента досягли небачених висот - і цю соціологію рахував не Чуров - так є насправді. І це, по-моєму, критичний фактор в новітній історії Росії.

Бо що ж далі? За всяким піком рано чи пізно слідує провал. Причому те патріотичне кипіння, яким відрізняється сьогоднішня Росія, ймовірно, потребуватиме подальшого підігріву і, відтак, чималих ресурсів, яких у Росії банально НЕМА. Натомість є дорогий Крим і дорогі санкції Заходу. Якщо далі територіяльно в Росії залишиться все, як зараз, то кипіння з необхідністю остигне, матеріяльні проблеми загуснуть, надмір "чорних" (це не мій термін  - так їх звуть в Росії) знову почне мозолити очі, як і домінація кавказців в прилеглих до Кавказу реґіонах, як і надмір китайців на Далекому Сході... Словом, похмілля буде тяжким, навіть якщо Путлєр не наважиться на скажено дорогу авантюру на материковій Україні. А знаючи погромний менталітет тамтешнього натовпу, берусь пророкувати, що таке загальнонаціональне похмілля - це все, гаплик. І відлік часу до того моменту вже пішов - такою є логіка внутрішньоросійського процесу, запущеного анексією Криму. Дороги назад вже нема.

Отже:

- Україна-Русь породила Московію;

- приєднанням України-Руси започаткована Російська імперія;

- волею України на референдумі 91-го було закінчено Совецький Союз;

- волею ж України - Майданом і нашою війною з Росією - закінчується РФ.

Амінь.

Йа політолог?

Одеса

May. 3rd, 2014 12:36 am

Сьогоднішні події там - абсолютно знакові. Як пише одесит:

"Одесса причастилась Майданом. Видел хипстеров с накрученными усами, за 5 минут сменивших айфоны на напалм, дам с маникюром под сто евро, долбивших брусчатку стулом модного кафе, негра, орущего на сумасшедшую красную старушку "я тоже фашист?". Теперь мы точно часть Украины. Но не той с симулякрами-вышиванками, а молодой, злой и динамичной. Без сегодняшней мясорубки было нельзя, увы" - https://www.facebook.com/sergei.borovsky.1/posts/509083382524836


Прикметне зауваження про "симулякри-вишиванки" підтверджується жорстоким фактажем:

"Когда из торгового центра Афина бойцы Сокола выводили засевших там пророссийских активистов, толпа была готова их разодрать. Чудом удалось отправить их в спецмашинах в отделения милиции. Люди кричали: - Проваливайте в свою Россию! Что вы делаете с Одессой??? Одесса - это Украина, подонки!

Я никогда раньше не видела тех, кто вышел сегодня на улицы! Это не те, кто выходил с нами на одесский Майдан! Это жители Молдаванки и Пересыпи. Это они мне кричали: - Что ты их защищаешь? Только самосуд! Пусть менты отдадут их нам! Почему они прячут лица? Почему мы должны бояться ходить улицами нашей Одессы???" - https://www.facebook.com/zoyakazanzhy/posts/10202549263433955


Це вже трохи инша Україна-Русь. Нова. Новоросія.

Тарас Прохасько не перший, хто про це пише, але його слово, як на мій погляд, особливо вагоме. Прочитайте, воно того варте!

"...І ця країна буде демократичною і процвітаючою. Тут по-справжньому захочуть жити і творити сотні тисяч емігрантів з Московії, яка потерпатиме від китайців, вимирання, повстань малих народів, фашизму і богошукання. Без сумніву, що наша спільна країна далі називатиметься Україною. І її будуть знати і поважати у всьому світі." - http://zbruc.eu/node/21607

Хіба не погоджусь із Т.П. щодо "мови Гоголя". Українська впродовж всіх останніх років істотно розширяє свій ареал без всякої примусової українізації — це було відчутно навіть в часи Ялинковича, не кажучи вже про тепер. І ще, думаю, Т.П. забув додати, що Московія потератиме недовго — щось, звісно, доведеться віддати китайцям, але решту руських земель треба буде боронити.

P.S. Моя "Віртуальна Русь" — http://ruthenia.info — це, власне, точнісінько про це ж :-)

Давно-давно (від літа 2005-го) хотів це зробити - аж нарешті, цілком раптово!

Новий сайт: "Посібник громадянина. Права і свободи громадянина України та способи їх забезпечення" - http://dumaj.org.ua/ (доменне ім’я використане, яке вже було в заначці).

А то купа цінної інформації по означеній тематиці пролітає по інтернету — і, буває, кудись безслідно зника :-( І не знаю жодного ресурсу, де все це викладалось би толково-систематизовано.

Поки що викладено небагато, але все ще, сподіватимемось, попереду.

Перші рубрики:
- Права громадянина при спілкуванні з державними інстанціями
- Як користуватись зброєю
- Як офіційно придбати зброю

Велике прохання до всіх, хто може віртуально допомогти — долучайтесь до віртуальної команди редакторів!
Події останнього часу показують, що наша незалежнсть досі залишається доволі ефемерною. Але маємо шанс зробити її повноцінною - відвоювати, по-справжньому. Бо ніяк инакше, як не раз було підмічено, незалежність не здобувається.

"Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці"? Ох, ні... Доведеться їх вбивати.
Дуже-дуже цікаво: казанські татари питають у кримських, що ті думають про приєднання до Росії: https://vk.com/wall-1777_259608
ПР = Партія Рабів.

Від низу до найвищого верху, між иншим. Знаючі люди кажуть, що навіть купа нардепів ПР’вських досі мовчить виключно зі страху - і це страх не за майно, це страх за власне життя. В буквальному сенсі слова.
Щоб не гавкатись між собою за портрети Бандери, факельні марші, толерантність і права сексуальних педерастів — пропоную об’єднуючу ідеологію. Ну, тобто щоб всі були як, канєшно :-) А я, для інформації: ліво-правий анархо-монархо-демократ радикально-консервативного спрямування.

Отже, для початку, можна вийти в гей-прикидах, карнавальних масках, з факелами, проскандувати "Права людини понад усе!" та "Обама прийде — порядок наведе!" і, заодно, спалити на хрін якусь ментуру або райадміністрацію — що вже попаде під руку.

А шо?
Пише Роман Шрайк: http://blogs.pravda.com.ua/authors/shrike/52d147b52ad82/ - "Немного про «заклики до повалення конституційного ладу»"

"Второй месяц в Украине бьют людей. Проламывают головы, жгут машины, режут ножами, заливают глаза зеленкой, вешают у дверей домашних животных.

И, что характерно, вся эта агрессия идет вовсе не со стороны протестующих.

Весь этот беспредел творит власть руками силовиков и наемных гопников. После чего, довольно осмотрев последствия побоищ, награждает насильников и наказывает пострадавших.

А потом призывает соблюдать законы.

Вы поняли, да? Сначала власть нарушает все писанные и неписанные нормы, а потом призывает народ соблюдать их.

Долго это продолжаться не может, уже до самых инертных начинает доходить, что по сути в стране никаких законов нет. Если власть их не соблюдает, то с какого хрена их должен соблюдать народ?

Я понимаю, что адептам "русского мира" хотелось бы, чтобы власть пи*дила граждан в кровь, а граждане в ответ кланялись бы и благодарили. Но в Украине так не будет.

Уже происходит то, о чем я предупреждал, люди все больше поддерживают такие мысли:

"Если ты болеешь – врачи тебя не лечат. Если тебя грабят – менты тебя не защищают. Учителей и преподавателей ты не найдешь в школах и университетах. В судах нет юристов. В налоговой в принципе нет людей. Если ты горишь в здании – пожарные тебя не спасают. На*уя это государство? На*уя платить налоги? Да пошли они все на*уй."

Read more... )Поэтому отстранение Виктора Януковича от власти – это не "повалення конституційного ладу", а его восстановление.

И чем скорее это произойдет, тем будет лучше для всех. Потому что страна должна руководствоваться правилами, а не жаждой власти и бабла недопровозглашенного самодержца."
Пише [livejournal.com profile] domkratov: http://domkratov.livejournal.com/235761.html (спасибі за наводку [livejournal.com profile] igor_ukraine)

"...Повод для майдана.
1. Власти совсем охуели.
2. Власти в конец заебали.
Конечно можно было бы эти сентенции изложить в виде диаграмм роста и цифр международных рейтингов, но вывод-то все равно будет именно такой. Для достижения данной кондиции властям обычно приходится изрядно потрудиться, но они рано или поздно своего добиваются. Номинальная цель майдана обычно называется в честь события-триггера, фальсификация выборов, неподписание соглашения о евроинтеграции, деяния мусарни – неважно, на самом деле просто заебали.
Поэтому:

Требования.
Единственно возможным общим требованием могут быть только перевыборы. Единодушие возможно только по одному пункту - кого-нибудь «геть». Ни боже упаси выяснять что потом – переругаетесь насмерть. Просто «геть».

Разумеется охранители и прочая мусарня будет вас обвинять в отсутствии позитивной программы. Это тупая разводка, не ведитесь. Никакую программу майдан выработать не может, любая попытка таковую программу выработать немедленно приводит к взаимной грызне среди лидеров.
Говорят что сколько евреев столько и мнений. Вот тем евреи и сильны – единодушием. Не знаю как у хохлов, а вот у нас москалей у каждого есть собственное мнение, мнение тусовки, мнение начальства, мнение жены, зов желудка и голос совести, а договороспособности у всех этих персонажей нет совсем, но все они помещаются внутри одного организма. А если таких организмов полный майдан? Нет, сначала геть, а потом уже в процессе предвыборной кампании можно устраивать дуэли на фекалиях.

Лидеры и партии.
Надо исходить из того, что все они сволочи. Каждый вождь, вождесса или вожденок пытается факт вашего присутствия на майдане записать себе в актив и от вашего имени продвигать свою партийную контору. С этим ничего не поделаешь. Тут надо понимать, что факт вашего отсутствия на майдане они точно так же запишут себе в актив.
Зато насчет их программ и идеологий можно не париться. Спросите любого из лидеров оппозиции: «Вот отчего у человека 32 зуба и всего один хуй, это баг господень, или фича сатанинская?» Тут же получите ответ: «Это происки проклятого режима и только наша партия….» Всё, дальше можно не слушать, годится чтобы «геть» кричать, а другого от него и не требуется. Ни в коем случае нельзя позволять какому-нибудь лидеру приватизировать полезные лозунги: вот у нас Лимонов запатентовал тему с 31 статьей конституции и все, сдохла тема. Тем не менее всякий майдан должен выдвинуть кого-то, кто озвучит народное «геть». Выдвигать надо того, кто максимально далек от кресел, портфелей и кассы, того, кого нет смысла покупать.

Гопники, фашисты и противные рожи.
На любом майдане всегда присутствуют, задевают драки с ментами, орут нехорошие лозунги и всяко дискредитируют. Это нормально. А кто по вашему будет строить баррикады и рубиться с мусарней? Доценты с кандидатами? Просто радуйтесь что они на вашей стороне. Вообще ни в коем случае нельзя выяснять к каким именно политическим платформам принадлежат собравшиеся. Партийные флаги и символику желательно не светить. Геть и перевыборы. Ищите союзников, враги сами найдутся.

Переговоры с властями.
Смысла в них нет, потому что как было сказано власти охуели и заебали. Геть и перевыборы. До тех пор пока они не поймут что бороться нельзя и не попытаются возглавить. Вот тут….

Власти наебут, а лидеры майдана проебут и прочая конспирология.
Так и будет, но бояться не надо. Как бы ни складывались события, умный человек всегда сумеет использовать их себе на пользу. Теперь скажите, умный человек довел бы до майдана? Ну и не переживайте. Те наебут, эти проебут, в итоге получится хуйня именуемая консенсусом, но чтобы «геть» и перевыборы»..."

Погоджуюсь з кожним словом.
Виносячи з коментів.

На Банковій було багато людей з так званого "Правого сектору" - це, як розумію, неформальна самоназва сукупности радикальних організацій. Влітку я спілкувався з людьми з цього середовища в рамках Комітету Визволекння Політв’язнів - http://kvp.in.ua - і можу стверджувати наступне:

- вони там не за гроші, вони дійсно вважають за потрібне так робити;

- чимало з них вважають Корчинського "своїм", а що в "Братстві" є "проплачені провокатори", то це нікого там критично не напрягає;

- Тягнибока хають зовсім не за провокаторство, а за те, що він надто цивільний і відхрещується від "правого сектора" (це вже із вчорашніх обговорень у мережі).

Я не був на Банковій, але в сьогоднішній ситуації безумовно підтримую цих людей.

Иншими словами: побільше би Україні таких провокаторів. А то жування сопель на велелюдних вічах вже зовсім якось дістало.

P.S. А введення військового стану - це якраз те, що може вивести ситуацію зі ступора. Солдати - це не беркут, це такі ж хлопці, як і ми. І ще подивимось, хто куди стрілятиме.

Словом, з так званими "мирними протестами" - вже все. Для цього досить прогулятись по периметру сьогоднішнього Майдану.
Віддавна дотримуюсь думки, що ключові у християнстві (як вже я його розумію) поняття вини перед Богом, гріха, спокути - це не моє, скажімо так. Аж раптом трапилось чітке порівняння християнства з ісламом в цьому аспекті.

"...Салман Рушди писал, что человек христианской культуры пребывает в дилемме вина/искупление, тогда как человек мусульманской культуры - стыд/достоинство." - https://www.facebook.com/elena.muliarova/posts/528626653881462

Зовсім не агітуючи за іслам :-) Але саме дилема "сором/гідність" - це правильно.
"Правды надо хотеть как хлеба, а не как мороженого."

http://yakov-krotov.livejournal.com/1811477.html
"...Потім виявилося, що дзядзьо мав дві таємниці. Перша така, що він не був моїм кровним дідом. А друга - що він був у дивізії «Галичина», але зробив усе для того, щоби ніхто про це не знав. Навіть я, якому він розповідав усе, що знав про світ. Не все, виявляється. Якщо про кров я розумію, то про замовчування дивізії – ні. Адже мені розповідали усе інше небезпечне, адже я би не налякався, я б його зрозумів.

Мабуть, через це непроговорене вчасно мені настільки близька і дорога 14 гренадерська дивізія зброї СС "Галичина". Я дуже розумію вибір тих тисяч наших хлопців різного віку, які стали добровольцями. І те, що вони були добровольцями, що ціла та дивізія була добровільною, викликає особливу повагу.

Ми ніколи не можемо знати, у якому часі ми перебуваємо, кому ми служимо, за що ми боремося і вболіваємо, що ми витворяємо, що ми вибираємо, заки не промине якийсь час і наш час буде якимось чином оцінено. Будь мудрий в такому разі…

Те, що так звана співпраця поневоленого народу з одним із гравців, які гралися долею поневоленого народу, через кілька років виявилася засудженою на зневагу, є випадковістю. Якби щось повернулося інакше, то засудженим міг би стати протилежний табір, з яким наївно або бездумно співпрацювали інші з того ж поневоленого народу...

...Отож, завжди можна апелювати до того, що була тотальна мобілізація. Натомість дивізійники залишають за собою найбільшу гідність – добра воля, добровільність, власний важкий вибір, право на шанс і право на помилку. Навіть скрутні обставини, з яких, здається, нема жодного виходу, або підліткове бажання повоювати є поважним аргументом...

...Товаришам мого дзядзя також не треба нічого. Жодних пояснень. Просто варто усвідомити, що дивізія була добровільною. У цьому сенсі вона перемогла під Бродами. У липні, десь тепер."

Повністю: http://gk-press.if.ua/node/9612

Так.
Він, як водиться, просто винятковий. Чергова колонка — про професійну етику («мораль ремесла», словами автора): http://gk-press.if.ua/node/9142

Вочевидь, мій захват цим текстом Т.П. пов’язаний з тим, що в ньому винятково точно передано мою власну точку зору :-) Зокрема й щодо "...ментальності більшості, для якої професія є тільки способом заробляння, а не власним місцем у вічності", якій протиставляється "...момент причетності до ремесла. Тої причетності, яка вища від політичних та інших уявлень про добро і зло. Тої причетності, коли — належачи до якогось цеху — попросту не можеш зробити чогось, що не відповідає вимогам ремесла. Коли розумієш, що перед тобою були такі особи, як Едісон, Тесла, Фарадей і ще кілька тисяч електриків. І після тебе будуть інші електрики, які не зуміють халтурити, розуміючи, до якого товариства вони належать. І так у всьому."

І на завершення — авторська інтерпретація загальновідомого анекдоту: "Записки партизана. Понеділок — ми прийшли до лісу, вигнавши німців. Вівторок — німці вибили нас з лісу. І так далі, усі дні, аж поки у неділю прийшов пан лісничий, був дуже знервований, вигнав і нас, і німців з лісу… Бо є ліс, є лісове господарство і є лісничий, який є передовсім лісничим, що відповідає за те, щоби у цьому лісі все діялося відповідно до того, як вимагають закони лісового господарства, закони ремесла."

P.S. Посилання на нові тексти Т.П. реґулярно з’являються у відповідній спільноті на ФБ: https://www.facebook.com/pages/Тарас-ПрохаськоTaras-Prochaśko/108014875908575?fref=ts
Категорично не ціную суперечок — себто наполегливого колективного намагання змінити чужу точку зору. Ціную, натомість, обмін думками — навіть якщо співрозмовники дотримуються цілком протилежних поглядів (відчуйте різницю!), але менше з тим.

Згадалось однак класичне: «в суперечках народжується істина». Як же так, думаю — йа тупий? Але все роз’яснилось, іно пригадав власне означення істини: це ж бо просто відгук реальности на командний голос. Відтак, в суперечках дійсно народжується істина, але тільки за одної істотної умови — коли опонентом в суперечці виступає реальність.

Так!
Калєсьнічєнка ридає на УП: «В Киеве запрещают обучать детей на русском языке!» — http://blogs.pravda.com.ua/authors/kolesnichenko/5179123a1f9d6/ — і закликає батьків, які хочуть, але позбавлені можливости віддати дітей в російську школу, повідомляти йому інформацію про це. Калєсьніченка — політична проститутка, не питання, але сама по собі ця ініціятива заслуговує на увагу, я би сказав.

Батьки хочуть вчити дітей російською у Києві? Це їх право, факт. Але як у нас справи з аналогічним (щонайменше) правом батьків вчити дітей українською у Донецьку чи Севастополі? Ой, хріново... Про Севастополь, скажімо, рік тому:
http://crimea.comments.ua/digest/2012/05/21/114450.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24544094.html
- і за той рік краще не стало, як розумію.

Ех, підчепив би я за виступаючі частини тіла — і вгору, вгору! (мрії, мрії...) — всіх наших професійних патріотів, які досі так і не спромоглися ні що (або я чогось не зауважую?) на підтримку «калинової».

Тим часом, справа цілком реальна:

- зібрати інформацію про батьків, які позбавлені можливости вчити дітей державною мовою;
- представити цю інформацію в Києві — на рівні уряду в цілому і міністерства освіти зокрема;
- відмоніторити вирішення проблем.


Всі три пункти — не складні, по суті, і вимагають тільки певної наполегливости і елементарної самоорганізації групи активістів. Не розраховувати ні на бліцкріґ, ні на доброго дядю з високого кабінету — але збирати і доносити, збирати і доносити... «Лупайте сю скалу!» Рік-два-три — і проблема, по-моєму, цілком рішабельна, оскільки справа для держави копієчна, а українська мова нашим очільникам не ворожа, а тупо байдужа. Відповідно, всі необхідні рішення цілком можна вигризти у Києві, далеко ходити не треба. То чому ні?

Я, наприклад, цілком готовий брати в цьому участь. Контактувати в реґіонах, з пресою і посадовцями, вести базу даних, вести сайт (а наприклад — http://kalynovahilka.org.ua/)... Чи ще би хтось приєднався?

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 08:45 am
Powered by Dreamwidth Studios