Чи все ж таки брат-2? Я в роздумах...
Здавалось би, перевершити сказане Жириновським неможливо вже давно. Але він вчергове підняв планку:

«Чернигов, Хмельницкий, Полтава, Винница, Кировоград, Кременчуг и Киев – вот это можно считать Украиной. И то, это был подарок в свое время. Надо чтобы патриоты в Венгрии, Польше и Румынии воспользовались моментом. Государства нет, надо чтобы был хозяин на любой земле: русские – на востоке, поляки – на западе и все остальное. А с Киевом судьбу будем решать позже», – заявил Жириновский.

http://www.nr2.ru/moskow/489485.html
Цікава історія про русофіла, який 1-го березня разом з дочкою перебрався жити з Києва в Росію — і вже вернувся. Не знаю, чи правдива, але виглядає цілком правдоподібною: http://strukova-mv.livejournal.com/275570.html

Цитата: "...классная вызвала отца и заявила, что если дочка будет врать публично и дальше (мы же знаем что в Киеве делается НА САМОМ ДЕЛЕ) то учится ей будет тяжело..." — оце 100% :-))) Бо ж пару тижнів тому Ліна була в Москві і спілкувалась з любимим (і взаємно, без іронії) двоюрідним братом (україцем по батькові, до слова). Брат каже: "Крещатик весь разрушили". Ліна: "Нет, я там была позавчера, сгорел дом профсоюзов и часть дома на Грушевского, все остальное целое". Брат: "Нет, я знаю, нам показывали — Крещатик весь разрушен. А тебя зомбировали".

Так що в Росії дійсно знають, як воно у нас НАСПРАВДІ.
З наступного обговорення: https://vk.com/wall-1777_259608

"Мы в Крыму всегда были пророссийски настроены, было чувство что нас несправедливо отдали Украине в 1991 г. И ждали что когда нибудь тихо и мирно вернемся в состав РФ. Но сейчас когда российские войска здесь, мы чувствуем горечь и обиду. Обиду как от предательства.

Россия действует так как будто нас тут нет. Как будто не понимают что мы можем остаться непризнанной республикой в изоляции, что мы останемся без средств к существованию.
От того что с нами не считаются и мы под психологический давлением от страха возможной войны мы разочаровались в России...

Возникает чувство сплоченности с татарами и украинцами.

У русских в Крыму появилось чувство патриотизма к Украине и гордость за украинских военных которые сейчас находятся в осаде в своих частях и среди которых тоже много русских. Военных которые верны присяге и не подаются на провокации!
Так противно что Россия так поступает, что в случае, не дай бог, боевых действий, мы уже готовы взять в руки оружие против российских войск... Обидно что Россия становится для нас чужой, но если нахождение Крыма в составе России начинается с оккупации, трудно представить что будет дальше..."
Що цікаво. Згадка про "маленького шизофреніка" з вуст Коломойського — це, як на моїй пам’яті, НАЙПЕРШИЙ випадок неповажного ставлення до російських очільників (і, взагалі, до Росії та росіян) з боку хоч кого із значимих українських політиків (можливо, було таке у виконанні когось із лідерів націоналістів в 90-х — але я то пропустив, а Тягнибок, який говорив про "жидо-москальських окупантів" в 2004-му, був тоді ніхто і звали його ніяк). Пам’ятаю ще про знамениту "мову попси і блатняка" Андруховича і Ко — але то трохи инше.

Які у нас чемні політики!
Друзья!

Мне очень жаль, но я вынужден солидаризироваться со следующей точкой
зрения: https://www.facebook.com/sostecenko/posts/623618141045360?stream_ref=10

"Моим российским знакомым. Ваши войска на земле Украины. Я вас сюда не
звал. Никто из моих знакомых, а их у меня тысячи по всей Украине, вас
сюда не звал. Мне плевать на пиздёж путинско-гундяевской пропаганды.
Мне плевать на геополитические раклады. Вы пришли с оружием на мою
землю. Кто не осудит действия московской банды - для меня навсегда враг."

Очень рассчитываю на то, что вы уделите некоторое время и разберетесь
в ситуации. Интернет дает более чем достаточно возможностей для этого.

Прошу вас обозначить свою позицию публично.

З повагою, Павло Дзiковський.
Він, звісно, давно на висоті. Але таки ж зміг хлоп, зміг! Обговорюючи бій Кличка з Повєткіним:

"...Конечно, я понимаю западных украинцев, их я не виню. Они всегда были предателями. Они всегда лежали под Польшей. А поляки всегда предавали Россию в угоду любым западным интересам. Имею право это говорить, потому что во мне есть польская кровь..."

http://mzadornov.livejournal.com/126172.html
Черговий братський привіт - фільм "Матч". Реакція націоналістів? Заборониииииити!!!!!!

Для роздумів-порівняння - коли останнім часом в Центральній і Східній Україні загострились антиросійські настрої? Вперше на моїй пам’яті - після Тузли. Вдруге - під час помаранчевих подій, яко реакція на очевидне тогочасне хамство з Москви. І раз, і другий - без якої би то не було націоналістичної аґітації, що характерно.

Відтак, якою мала би правильна - в сенсі, ефективна! - реакція радикальних українських націоналістів на всі ці "Матчи" і "Гости из будущего - 222"? Піарити, піарити і ще раз піарити таке кіно-гівно. Дивіться, дітки, дивіться - що про вас думають-показують брати. Ось хто ви для них! Ага? Не ага? То подивіться ще, до повного ага. На здоров’я!

І це була би вкрай жорстка реакція - в сенсі реального розпалювання ворожнечі. Замість цього люди, які декларують непримиримість, демонструють не знаю як і назвати шо. Тьху!

Себто я не маю якихось особливих антиросійських настроїв (Ліна, сподіваюсь, підтвердить :-)) Я просто, яко чистий естет і шанувальник мистецтва, оцінюю дії всіх цих - куплених чи кретинів? Хтозна... А все’дно прикро.

UPD. З коментів. [livejournal.com profile] ultimateukraine: "Можна висловлюватися проти кіна-гівна, можна акцентувати увагу на його особливостях і казати, що варто з ним ознайомитись, але називати кретинами співвітчизників - остання річ, last resort. За кретинів зазвичай мають ворогів. На прикладі російського кіна - в ньому кретинами зображають українців..."

От в тому то й справа, по-моєму, що виступаючи за заборону згаданого кіна означені співвітчизники проявляються у повній відповідності з візією українців, пропаґованою в такому кіні :-(((
Є у мене давній студентський друг - з найближчих, як на студентські часи. Він з Кубані - а вчили-сьмо разом у Москві. Тоді про національності я не замислювався - але відновивши спілкування по прошесті майже 20-ти років дійшов думки, що старий друг цілком може зрозуміти мене й українською (він наполовину українського роду - дідо з бабою говорили з ним по-нашому). Ну, наче й розуміє - каже, часом, що "як в тумані", але то таке. "Было бы желание" :-)

А сьогодні раптом ми з ним поспілкувались по скайпу стосовно мови - просто-таки зразково-показово, я би сказав. Може і ще кому цікаво: "анатомия русской души", однозначно :-((( Звісно ж, в імперсоналізованому варіянті... )

Не те, що я так вже й вражений. Але рідко доводиться зустрітись з настільки чітко сформульованою квінтесенцією братньої любови. Однак!
"...времен братского кровопролития по обе стороны справедливости..."
Дмитрий Савицкий "Петр Грозный"


Як виявилось, не всім шанувальникам поезії на Русі знайома творчість Юрія Кублановського. Дізнавшись про це, я сказав собі "ой", згадав декілька його текстів і - упс! - як тут було не згадати відповідний текст Юрія Тарнавського? Цей текст, як розумію, не люблять в Росії - але, скоріш за все, і знають далеко не всі. Чи ж це не привід?

Юрий Кублановский

Россия, ты моя!
                    И дождь сродни потопу,
и ветер в октябре сжигающий листы...
В завшивленный барак, в распутную Европу
мы унесем мечту о том, какая ты.

Чужим не понята. Оболгана своими
            в чреде глухих годин.
Как солнце плавкое в закатном смуглом дыме
            бурьяна и руин,
вот-вот погаснешь ты.
                    И кто тогда поверит
            слезам твоих кликуш?
Слепые, как кроты, на ощупь выйдут в двери
            останки наших душ.

...Россия, это ты
                    на папертях кричала,
когда из алтарей сынов везли в Кресты.
В края, куда звезда лучом не доставала,
они ушли с мечтой о том, какая ты.
                    1978

Юрій Тарнавський

РОСІЯ

Країно, що страждаєш на комплекс материнства
і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови,
хіба не знайдеться серед твоїх синів
хоч одного, який сказав би: "Залиши їх, мамо!"

Країно-велетню, ти живишся безборонними книжками,
мов немовлятами в дитинцях бібліотек —
я жив би й мільйон років, щоб пройти тебе до краю,
опираючися на ніж, як на друга плече.

Самостійні, мов непорочні, держави сплять в м'яких ліжках своїх границь,
зі столицями напіввідкритими, як уста,
а з-за обрію нахиляється до них твій косоокий Христос,
з солоним медом сифілісу на губах.
                    1970

***

Обидва тексти - щирі і, я би сказав, пронизливо правдиві. Що стосується тексту Юрія Тарнавського - на жаль, ох, на жаль...

Отакі от вони - дві сторони справедливости :-(
Україна починає відмовляти в екстрадикції осіб, яких в Росії признають злочинцями. Ось, два таких трафунки:

http://www.unian.net/ukr/news/news-448220.html
http://gazeta.ru/news/lenta/2011/07/28/n_1942921.shtml

Можливо, причина проста і банальна і таким чином просто хитро убезпечнюють від екстрадикції Романа Ландіка, але, як би там не було, факти - варті уваги.
Originally posted by [livejournal.com profile] alex_glbr at Словесні терористи, ключові слова


http://www.rosbalt.ru/2010/09/23/774395.html

Украінскій язик сложен для паніманія в Ровєнской області, как нєот'ємлємой чясті рускава Крима?

Разболт — убєй сєбя апстєну!

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 09:39 am
Powered by Dreamwidth Studios