Sep. 3rd, 2016

Як я й писав не так давно:
http://p-dzikovsky.dreamwidth.org/125168.html

Отже, в середу у дочки вистачило розуму взяти пса з собою до метро — це близько 20 хв. ходу від дому — і там лишити, щоб біг додому. Увечері того дня його підібрали добрі люди — сидів при вході в метро і плакав-скавулив. Причому, кажуть продавчині з крамнички навпроти, йти нікуди не хотів.

Дочка верталась вже після цього, пошукала там і не знайшла. Ми дууже сумували і шукали його в четвер-п'ятницю, але силами дочки-сина, які не змогли. Сьогодні ж пішов я, спитав у продавщиць, вони дали мені телефон добрих людей, які його взяли — словом, оце недавно пса нам привезли-вернули. Величезне їм спасибі!

А що ж пес? Пес, кажуть добрі люди, всі ці дні сумував, зато опинившись біля дому, проявивив цілковитий спокій. Звісно, він зрадів мені, признав свою фіртку, але, на загал, не було ніякої аж такої щенячої радости. Просто життя його отак от раптом наладилось і можна нормально жити далі. І хто він після цього?

November 2016

S M T W T F S
  12345
6789101112
131415161718 19
202122 23242526
27282930   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 09:40 am
Powered by Dreamwidth Studios